Козацький хутір Галушківка: конкуренти чи колеги?

Козацький хутір Галушківка: конкуренти чи колеги?

Нещодавно у рамках проекту "Українське етнічне село" було проаналізовано існуючі центри сільського туризму та етнічні центри дозвілля у Дніпропетровській області. Різноманітність ідей вражає: починаючи від дитячого табору (з повним набором юного козака: верхова їзда, бойовий гопак, плавання по Дніпру на човнах тощо) і закінчуючи музейними хатинами у яких повністю збереглися оздоблення та предмети побуту наших пращурів.
Найбільш вражаючим виявився козацький хутір "Галушківка", який знаходиться недалеко від с. Петриківка (що також сприяло пильної уваги до нього, адже проект "Українське етнічне село" базується саму у с. Петриківка).
Зібравши команду та озброївшись описом проекту "Українське етнічне село", фотоапаратом, та позитивним настроєм ми відправилися до козацького хутора. Перше чого не вистачало у дорозі від самого с. Петриківка – це коней. Як приємно їхати у "минуле" на історичному транспорті. Оскільки машиною ми на той момент також не мали можливості користуватися, то вирішили прогулятися пішки.
По дорозі ми милувалися українською природою: степами та лісами, подекуди зустрічалися нам різні домашні тварини: кози, кури, корови, подекуди коні, та їх вірні охоронці – собаки.
Першою історичною знахідкою для нас було будівництво ще одного місця сільського туризму у козацькому стилі. Роботи знаходилися на початковому етапі, але вже видно, що проект буде великим. Нажаль поспілкуватися з власником не вдалося.
Після такої зустрічі, ми зрозуміли, що увага до етнічного минулого України – це не тільки балачки, а й одна реальних з можливостей відновити культурні цінності України.
Аж ось за наступним поворотом дороги ми побачили козацьку фортецю… Звичайно це була не фортеця, а лише оглядова вежа, але уява вже намалювала войовничих козацьких героїв… Привітливий надпис повідомив нам, що це і є козацький хутір "Галушківка". Не пройшло і декількох хвилин, як нас зустрів доглядач комплексу. Після того, як ми представилися, він повідомив нас, що власник хутору як раз знаходиться на території і ми маємо можливість поговорити з ним віч-на-віч.
Після того як ми подивилися комплекс ми зрозуміли, що у наших проектів дуже багато спільного, насамперед – це ідея відновлення культурного спадку України. На території хутора є декілька хат: насамперед музей, де зберігаються різноманітні предмети побуту давнини. Потім столова, де можна поласувати стравами, які найбільше полюбляли наші пращури. Звичайно хата для відпочинку (якщо пожити у такому місці, то відразу відчуваєш себе мандрівником у часі) і звичайно майстерня петриківського розпису, де всі бажаючі мають можливість долучитися до національного ремесла. Різноманітні предмети для роботи у полі – вози, , плуги та інші предмети давнини розподілені по всій території хутору. Хутір постійно розвивається, нещодавно почалися роботи з побудови храму на території хутора.
Оскільки одним із партнерів хутора являється місцеве козацтво, то на території хутора часто проводяться різноманітні виступи та національні свята.
Поділившись з власником хутора "Галушківка" нашими ідеями ми отримали багато цінних порад, та набравшись позитивного настрою та побачивши як можуть виглядати результати проекту "Українське етнічне село" ми повернулися до дому.
Все ж таки проекти, що зв’язані однією соціальною ідеєю стають більше колегами, аніж конкурентами.
І з новим ентузіазмом ми взялися за наш проект…