Мельниченко втік із зали суду

Мельниченко втік із зали суду

Чергове судове засідання 14 червня 2011р. у м. Василькові по справі за позовом Голови Верховної Ради України Литвина В.М. до колишнього майора Мельниченка М.І. про захист честі, гідності та ділової репутації не обійшлося без несподіваної сенсації - відповідач Мельниченко залишив залу суду, не дочекавшись його закінчення.

Троянським конем для плану Мельниченка перетворити залу суду в майданчик для чергового піару стала заява представників Литвина про недоцільність здійснення відеозйомки судового засідання представниками українських телеканалів, на що Мельниченко та його представник активно заперечували.

Мотивацією представників позивача для проголошення даної заяви, яку вони озвучили після закінчення засідання суду, було запобігання перетворенню судового процесу в так званий "Камеді-клаб", цирк або театр та забезпечення нормальної роботи учасників судового розгляду.

Суддя по справі прийняла соломонове рішення та дозволила журналістам бути присутніми у залі суду, але без проведення відеозйомки, оскільки судом і без того здійснюється фіксація судового розгляду технічними засобами.

Коли розвиток подій у суді почав розгортатись всупереч задуманому ним сценарію, Мельниченко у найкращих традиціях Станіславського заявив про різке погіршення стану свого здоров’я та вибіг із зали суду в коридор. Вочевидь там його самопочуття миттєво покращилось, оскільки він спокійно дочекався виходу журналістів з телекамерами.
На перше запитання журналістів, а що ж саме у нього болить, він відповів: "Душа у мене болить", та як справжній казкар-чарівник із дитячої платівки продовжив розповідати про тяжку долю пригнобленого владою українського народу та про свої плани щодо його порятунку.

Події в залі суду в черговий раз довели, що Мельниченку насправді потрібне не встановлення істини, а щось інше. Що саме – побачимо далі.