Єгипет: казка тисяча й однієї ночі?

Єгипет: казка тисяча й однієї ночі?

"Моя батьківщина – це дитя, чиї руки в пориві надії та відваги тягнуться до радощів" (Махмуд Дервіш. Уривок з віршу «Батьківщина»).

«Я не знаю чи не пам’ятаю, що було зі мною. Палаюче сонце, цей до тошноти знайомий присмак солі в повітрі, і ще крики, чайок. А може то були сирени? Тепер не важливо. Я стояв на палубі свого корабля і спогляв чудову багату землю, яка простелила переді мною свої гарячі обійми. О, Аллах, невже саме так потрапляють до раю?»
Гм, питання риторичне, Синдбаде. Так, всім доброго ранку/дня/вечора. Сьогодні я, звичайна студентка, маю намір занурити Вас у такий незвичайний світ, світ чарівних казок «Тисяча і однієї ночі», таємничих оповідей про стародавніх царів, і їх не менш відомих слуг, що єдині «не бояться часу». Так друзі, запрошую всіх до Єгипту.
Мабуть, всім знайомий вислів росіян: «схід – справа делікатна». Признаюсь вам чесно, в істинному його значенні я переконалась на власному досвіді. І справа тут зовсім не в релігії, традиціях, поведінці, культурі. Ні, все набагато глибше. Як на мене, це те, що є визначним - стиль життя. Але про це трошечки далі.

Про туристів українських, і не тільки

Скажу чесно, я турист – початківець і тому розповідь почну банально – з польоту. Отже, подорож очікувалась незабутня: прибути повинні були до Хургади в шикарний 5 – зірковий готель на самому березі Червоного моря. Авіалінії українські. Проте перед трапом виявилось, що летітимемо турецьким літаком (?!). Ось Вам і чартер. Прикрість намагались і, навіть дуже вдало, завуалювати милі усміхнені стюардеси. Що ж, їм це вдалось.
Поряд зі мною на зручному м’якому сидінні «псевдо українських авіаліній» вмістилась середніх років жіночка. Я, звичайно, не Шерлок Холмс, проте вмілу туристку впізнала. Стало цікаво, трошки розпитати її. Виявилось, що до країни пірамід вона прямує вже четвертий раз. «В чому ж причина такого магнетичного ефекту?» - поцікавилась я. – «Дуже просто: тепле море у вересні і такий же спекотний клімат» (для прикладу, у Туреччині в цю пору року вже достатньо прохолодно, і Ваш пляжний відпочинок буде зіпсовано). Далі моя супутниця залишила пару корисних порад, на кшталт, куди можна піти, що побачити і таке інше. Що цікаво, серед усього вона порадила надокучливих місцевих лякати туристичною поліцією і не виходити самій в місто…

Повинні були врахувати

Все, літак приземлився. І тут розпочинається найцікавіше. Заходимо до холу терміналу і нас зустрічає безліч арабів з великою кількістю табличок різноманітних турагенств. Тепер помножте це число на кількість новоприбулих до кожного і отримаєте загальну чергу для отримання візи. Віза повинна коштувати 15$, «продають» за 16$. Тут же, поряд представники якогось банку пропонують «аналогічний товар» за 17$.
Не можу не описати…повітря Єгипту. Сухе, гаряче, але все одно дуже свіже и приємне. Краєвиди, прямо скажу, зразу не вражають: де – не – де пальми й одинокі, часто недобудовані будинки серед кам’яної пустелі. Справжня екзотика для «русского человєка»!
Ой, зупиніться! Ледь не проїхали наш готель. Заходимо, на ресепшн зустрічає усміхнений на всі тридцять два гід. Звати Ахмед. Просить заповнити анкету. Сідаємо на м`який диванчик і помічаємо новоприбулих. Виявилось, росіяни. Коротка розмова дала зрозуміти, що путівку отримали «гарячу», приблизно за половину вартості нашої. Діалог перервав Ахмед. Каже, мовляв: «Наші російські друзі», Ваш оператор не встиг повідомити готель про приїзд, мість немає. Доведеться переселити в інший, з меншою зірковістю». Звичайно, мій розум підказав мені три варіанти: перший – місць дійсно немає; другий – місця є, проте готель тримає марку; і третій – така собі гра для українських гостей. Хоч більше цих людей ми не бачили.
Поселили в стандартний номер з видом на дорогу, хоч пообіцяли переселити згодом. (До слова, «бакшиш» - невеличка плата арабові за послугу, що як кажуть вони, є традицією, в теорії за номер з гарним краєвидом складає 10$. Хоч особисто я, перевіряти цю теорію не поспішала). Швейцар, що сам себе назвав «другом» (мабуть, єдиним відомим йому словом російською), отримав 1$.

Ми і вони

Пам`ятаєте, я говорила про краєвид. Так от, це вигляд міста при в`їзді. Насправді, все узбережжя просто таки заполонили готелі. Величезні й не дуже, розкішні й так собі, з різною зірковістю вони є своєрідним «скелетом» міста, генератором його економіки. Зрозуміло, що консервативним європейцям не до снаги платити гроші за загальнодоступний пляж, тому кожен готель має свою окрему територію. Місцевим жителям доводиться користуватись публічними пляжами.
Похід в центр для тих, хто вперше відвідує арабські країни, обертається легким шоком: хаотичний дорожній рух, розбиті захаращені будинки і відсутність цивілізованості в її класичному розумінні є справжніми дрібницями в порівнянні із зустріччю з вуличними торговцями. «Девушка», «русскіє » або «іді сюда» - ці їхні вигуки поєднуються з нав`язливим бажанням схватити туриста (тку) за руку і продати будь – який непотріб. В принципі, «нічого страшного», - скажете Ви. Дійсно, така собі гра «купить – не купить», але випутатись з таких «обіймів» ой як не легко. Для прикладу, розповім про винахідливого араба, який мав мав невеличкий магазинчик поряд з нашим готелем. Схема заманювання туристів наближено така: він повинен «випадково» перестріти їх на виході з готелю і під приводом написання ними рекомендацій для новоствореного магазину запросити всередину. Там вже і починається начебто «незапланована» демонстрація широкого спектру товарів. Далі – справа за Вами.
Що сподобалось, це те що єгиптяни дуже комунікабельні і відкриті. Усмішка майже ніколи не сходить з їх облич, незважаючи на жахливі умови проживання більшої частини населення. Тим, що обслуговують туристів в готелях, хоч, порівняно, виконують неважку роботу, здається, не відомо поняття «перекур». Зрозуміло, бояться втратити роботу і , швидше за все, - роботу престижну за їх мірками.
Іще один факт, який було б важко оминути. За час нашого перебування в готелі, робітники підфарбовували фасад в новому крилі. На висоті 10 – 15 метрів вони працювали без страховки, сидячи на звичайних металевих залізних обручах. Ось так менеджмент піклується про своїх робітників!
Я вже згадувала про готельний бізнес, як одну з важливих статей доходу Єгипту. Проте найбільше вливань в економіку приносить митний збір Суецького каналу і чорне золото. Тому в Єгипті бензин дешевше за український в 3 – 4 рази. Туристичний бізнес дещо постраждав за останній рік у зв’язку з нестабільністю на Близькому Сході й «арабською весною». Можна сказати, що туристи просто стали менше відвідувати північний регіон, де розміщені піраміди і Каїр. До речі, наш екскурсовод Махмед дуже вибачався за те, що повинен провести туристів через всі можливі торгові точки по дорозі. Взагалі пропонується дуже велика кількість екскурсій, ми ж вибрали найвідоміші: в храм Карнак (65 L.E.) та цариці Хатчепсут (30 L.E.), екскурсія на катері по Нілу ($5) і, звичайно, в долину царів (80 L.E.) (L.E. єгипетський фунт). Сам же екскурсійний шлях пролягав до міста Луксор, що складає близько 120 кілометрів. Чудово, шикарно, неймовірно – це лише частина епітетів, які можна було б використати побувавши в таких місцях. Як мінуси можна відмітити малий об`єм відреставрованих об`єктів в храмі Карнак і справжнє пекло на сонці! Але, звісно, це дрібниці, адже позитивних емоцій вистачить ще як мінімум до наступної подорожі.

Епілог

Ось моя розповідь і добігла кінця. Сподіваюсь, Ви не розчаровані, що пройшли цей шлях разом зі мною, адже все повинно було бути як у казці, а насправді… Знаєте, так і вважає більшість наших співвітчизників. Єгипет – це чудова країна, пізнати яку можна лише відчувши під ногами цю землю. Існує багато стереотипів щодо життя цього народу, на кшталт, що чоловіки краще почувають себе в суспільстві, ніж жінки. Мені здається, навпаки. В Єгипті чоловік не може одружитись, поки не сплатить викуп за наречену, а суми іноді можуть сягати десятків тисяч зелених (це при їх то заробітках!). І це лише одна з таких умов. Хтозна, як насправді. Достовірно відомо лише одне: відкривати цю країну для себе можна нескінченно. А для цього тисячі й однієї ночі точно буде замало…