Море, квіти, поцілунок, обійми – і все це «Заради кохання»

Море, квіти, поцілунок, обійми – і все це «Заради кохання»

Галерея «Art-mix» не перестає радувати поціновувачів живопису. З завидною регулярністю тут проходять виставки молодих українських художників. Молоді таланти таким чином мають змогу познайомити з своєю творчістю столичних колекціонерів та широкий київський загал. Останнім часом в «Art-mix» можна було помилуватися роботами молодих художниць, а саме, Олесі Лішаєвої з Сімферополя, Наталії Ятел з Дніпропетровська, Олени Кондратюк з Ужгорода, яких об’єднала виставка «Заради кохання».

В залі одразу впадають в очі неймовірно яскраві та емоційно насичені полотна «Автопортрет з немовлям» і «Золоте ню». Вони схожі за технікою виконання але, водночас, дуже різні. «Автопортрет» переповнений ніжністю, гордістю і турботою за своєю дитиною. Золотий фон створює настрій любові та оптимізму, впевненості у майбутньому. Дитина, на руках у матері, спить надзвичайно спокійно і її вигляд зігріває родинним теплом.

Натомість, дещо збляклий фон «Золотого ню» підкреслює втому і невпевненість персонажу картини. Жінка знаходиться на роздоріжжі і майбутнє геть вкрите туманом. Неясна тривога затьмарює, нібито, спокійне обличчя. Автору цих картин, Наталії Ятел, можна поаплодувати за широку гамму людських емоцій. А між тим її пейзажі, зокрема «Човни в тумані», теж варті уваги. Наталія пояснює такий спектр своїх робіт:

- Моя творчість має циклічність. Був час, коли мені подобалися представники австрійського модерну, зараз перебуваю під впливом імпресіоністів. Мені пощастило побувати в музеї імпресіонізму, що в Парижі, й протягом п’яти годин не могла покинути його залів. Я хочу вийти за встановлені рамки, до кожної задуманої роботи стараюся підібрати відмінну від інших моїх робіт техніку виконання.

- А хто вас привів в малярство?

- Все ж таки мене підштовхнув батько. Мені подобається мистецтво, музика – класика, джаз. Подобається природа – широкі дніпропетровські степи. А на написання картин мене надихають люди, прості мешканці Дніпропетровська. Я можу їхати в метро і спостерігати за ними, запам’ятовувати жести, міміку… А ще хочу спробувати себе в сучасному концептуальному мистецтві, але лише в позитивному, це для мене принципово.

По картинам Олесі Лішаєвої можна вивчати географію Криму. Художниця надзвичайно трепетно передає південний колорит. Застосування широкого і швидкого мазка дає змогу показати любителям живопису атмосферу вітряного літнього дня, а енергійні мазки на передньому плані картини «Балаклава» спрямовують погляд глядача в простір полотна. А ще Олесі вдається писати небо, воно завжди знаходиться в гармонії з загальною композицією картини. А ще квіти, жіночі фігури… Лішаєва також знаходиться в пошуку.

- Мені подобається Південь, його кольори і тепло. Надзвичайно цікава Венеція – червоно-коричнева. Місто в реальності дуже цікаве, дає сильні враження. Його треба писати з натури, тоді фарба сама лягає на полотно. А от Болгарія для мене – це світло, спокій і колір. Мені сподобалися і надихали на творчість болгари – відкриті й душевні люди. А ще подобається Санкт-Петербург. Я міста сприймаю за кольором, тож він мені здався золотисто-сірим. Там теж добре працювалося. У всіх місцях, де я буваю, стараюся «схопити» ціле, не відволікаючись на деталі. Я пробувала працювати з різними матеріалами й стилями і прийшла до принципу: «Мінімум засобів – максимум виразності».

Молодим художникам важко пробитися на Олімп. Копітка праця і матеріальні нестачі перекреслило багато талановитих доль. Було б дуже добре. Якби держава і приватні фонди допомагали в розвитку талановитим людям, щоб ті мали змогу розвиватися і дарувати українцям своє вміння. Людям це потрібно, хоча б заради кохання.