Разом нас багато - нас не подолати. Молодь вболіває за Україну на Євро-2012

Разом нас багато - нас не подолати. Молодь вболіває за Україну на Євро-2012

Тільки в єдності сила - промовив я своїм друзям і рушили ми з невеликої площі в центрі міста до фан - зони. Ми підготувалися до матчу як найкраще, хоча правильніше сказати підготували свій зовнішній вигляд. Проте кожен з нас окрім покладеної рівним шаром на обличчя фарби, поклав ще частину патріотичного настрою під серце.
Крокуючи містом, та співаючи українські пісні зустріли і налаштованих на потрібний лад людей і не зовсім, а у декількох взагалі в очах був момент незрозумілості стосовно купки молодих активних людей. Але все одно, кожен автомобіліст, у якого на машині виднівся прапор України, з великим захватом вітав нас по напрямку нашого руху. Ми були налаштовано рішуче показати мешканцям міста що в такі дні, коли назва нашої країни промовляється на всю Європу, потрібно виходити на вулицю, збиратися друзями та знайомими, влаштовувати врешті решт свято у місті, щоб цією енергетикою наповнювалась країна. Щоб хлопці, що грають та б`ються за нашу батьківщину були впевнені, що за них стоять стіною тисячі, мільйони. Мільйони не байдужих, відданих та відважних. Мільйони - справжніх Українців. Цього дня зібрались на території фан-зони більше 10000 людей які знають ціну перемоги і як вона дається нашій збірній.
Так, ми не перемогли у цій грі, ми навіть не зіграли у нічию. Проти після фінального свистка, люди покидаючи фан-зону, не лаяли команду, не лаяли нашого шановного тренера, всі йшли з надією. Тільки вона і не давала засмучиватися ні вболівальникам, ні команді. В нас ще залишився шанс на отримання позитивних емоцій і будемо чекати їх з нетерпінням. Ми зберемось на останній матч у групі не 20-ма і не 10000 відданими збірній, а зберемось всією багатомільйонною країною щоб дати останній бій. Я- вірю в команду, і вірю в Бога який не залишить нас самих 19 червня.