Музична стихія Трипільського кола

Музична стихія Трипільського кола

Коли закінчувався спекотний червень, до стародавнього, по‑патріархальному тихого Ржищева потягнулися тисячі людей. Вони ставили намети, варили нехитру похідну їжу, облаштовували презентаційні майданчики. Так розпочав свою роботу Міжнародний еко-культурний фестиваль «Трипільське коло». Кого тут тільки не було: бородаті програмісти і «реконструктори», веселі і безтурботні хлопці з дредами на голові, прихильники індійської ведичної культури, дослідники культури Трипілля у полотняному вбранні, козаки з полку «чорних запорожців». Але найбільше тут було молоді, яка приїхала добряче відтягнутися і потусувати. А знайти собі заняття можна було на будь-який смак. Йдучи територією наметового містечка, можна було натрапити на різноманітні міні-табори або тематичні закутки. Ось вам пропонують скуш­тувати вегетаріанські солодощі, і якщо смак кекса чи тістечка припав до душі, то обіцяють навчити їх готувати. А ось відбуваються літературні перформанси на території «Трипільського ЛІТ’а». Знані, а також молоді літератори охоче діляться зі слухачами своїми доробками. Молодь старається публіку епатувати. Більшість поезій і прозових творів описують події в божевільні, важкий депресивний стан людини, смерть. Час від часу до слухачів виводять дівчат з «боді-артом» на оголених тілах. Дівчата негарні, тому публіка реагує на «обнажонку» доволі мляво.

Значно цікавіше на ярмарку. Тут оголюється не тіло, а душа майстрів народних промислів. Варто лишень глянути, з яким натхненням працює гончар Віталій Китик. Коли він починає говорити про глину і способи сушіння горнятка, його очі починають світитися. До кожного свого виробу він торкається обережно, немов до найціннішого скарбу. З великою делікатністю майстер поправляє невмілі дитячі ручки, допомагаючи їм зробити перші в житті глечики чи кухлики. Під час майстер-класу Віталій з усмішкою згадує про своє минуле життя бізнесмена, коли він по «… Парижам і Берлінам прогулювався.»

Майстриня з Черкащини Леся Гуденко пропонує придбати різноманітні оригінальні обереги і сувеніри з солоного тіста. Обереги є на всі випадки життя, але торгівля ними йде мляво. Леся скаржиться, що на фестивалі зовсім мало духу трипільської культури. Вона губиться в потоці мультикультурності, хоча, на її думку, варто було б зробити акцент саме на українстві. Справді, коли біля малої сцени розучували українські народні танці, то людей було мало, значно більше їх зібралося на афро‑карибську хореографію.

У мандрівках фестивальними майданчиками минає день, і розпочинається концерт на головній сцені фестивалю. Організатори віддають перевагу колективам, які грають музику з елементами етніки та рок-гуртам. Рокери – це просто душа-хлопці. Я не можу уявити собі «зірку» поп-музики, яка запросто обідає в пересічній їдальні. А музиканти «KOZAK SYSTEM» (екс-«Гайдамаки») – можуть. Учасники гурту Олександр Дем’янюк та Володимир Шерстюк залюбки відповіли на запитання.

– Сьогодні ви гратимете старі пісні гурту «Гайдамаки» чи запропонуєте слухачам новий матеріал?

– Ми поєднаємо старі хіти із піснями нового альбому. У нас значно оновлений репертуар, але він витриманий у добре знайомому слухачам драйві. Але навіть добре відомі пісні отримають свіже звучання, бо їх виконає новий вокаліст – Іван Леньо. Проте весь колектив «KOZAK SYSTEM» буде підспівувати Івану, адже це в традиціях українського хорового козацького співу, якого так мало зараз залишилося.

– Ви плануєте давати великі концерти в Україні найближчим часом?

– Ми вирушимо в тур на підтримку свого нового альбому. Скоріше за все, він буде спільним з Тарасом Чубаєм, бо ми пишемо спільний матеріал. Також ведуться переговори з німецьким лейблом по випуску нашого альбому за кордоном.

Тут же знаходиться і лідер гурту «Веремій» Віталій Калініченко. У нього зіпсований настрій: напередодні злодії поцупили з намету особисті документи, фотапарат та бас-гітару. Віталій стурбований тим, що не має змоги провести якісний саунд-чек і обурюється бездіяльністю організаторів. «Я не можу не виступити, бо послухати «Веремій» приїхало багато людей, – каже Віталій, – ми маємо заграти в будь-якому випадку. Наших прихильників ми не підведемо!»

І це було саме так. Протягом двох днів, поки гриміли концерти на головній сцені, музиканти викладалися наповну. «KOZAK SYSTEM» піднімав людей на ноги своєю «Шаблею», публіка разом з «Веремієм» співала «Зелений гай», танцювала під запальні пісні Положинського. Секрет такого успіху дуже просто пояснив лідер гурту «Mad Heads XL» Вадим Красноокий: «Нам байдуже, хедлайнери ми чи ні. Чи двадцять людей у залі, чи десять тисяч під сценою. Ми маємо вийти на сцену і викластися так, щоб не залишилося жодної байдужої людини!»

Матеріали по темі:
"Веремій" - ідейний рок з присмаком фолку
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/klymchukgruh/a70100

Музикант «KOZAK SYSTEM»: "Треба, щоб дитина знала 300 народних пісень"
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/klymchukgruh/a70137

Гурт «Веремій» став жертвою злодіїв на фестивалі «Трипільське коло»
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/klymchukgruh/a69465