Над озером Байкал - простір з дерева, води і каменю
23 серпня 2012, 17:11
Над озером Байкал - простір з дерева, води і каменю
Узберіжжя Байкалу - одна з найбільш заміфологізованих і омріяних туристичних локацій: дуже мало-хто там був, але у багатьох є доволі екзотична життєва настанова там побувати. Тому масове уявлення про найбільше озеро в світі (й простори навколо) доволі абстрактне: це дуже далеко, там водяться прісноводні тюлені й вода прозора-прозора.
Побувавши таки над Байкалом можу підтвердити, що це дійсно доволі далеко від того, що ми звикли називати цивілізацією, відповідно вода здебільшого дійсно прозора, й одного разу вже наприкінці подорожі мені сонній о 6 ранку здалося, що я таки побачила з вікна навколобайкальського експресу хвіст білої нерпи в озері недалеко від берега. Але крім цього Байкал - це перш за все величезний простір. Суцільна сірість води, гір і неба за дощової погоди, яка переважає в цій місцеівості цілий рік, створює відчуття краю світу, не менше.
У серпні тут вже осінь і середня температура повітря +13..+15 градусів Цельсія, а води в озері - не більше +10 навіть у сонячний день. До речі, місцева народна мудрість гарантує як мінімум один смонячний день на тиждень - "субота - не без сонця". У таку щасливу суботу байкальський простір може нагадувати гірське узберіжжя моря, але тоді це наче Чорне море в Карпатах. Такого відчуття додають дерев’яні забудови - зруби турбаз на станціях Навколобайкальського залізничного шляху, невеликі рибальські поселення.
Так чи інакше, найбільше враження справляють масштаби різних фактур, поєднаних у просторі, який не охоплює зір. Укупі це все просто багато води, каміння і дерева - незбагнена привабливість Байкалу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.