Ілюстрація до поезії М.Вінграновського Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю...
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю...
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю?
Зацокоти мені, коню-птах!
Може, я долю свою заспіваю
Десь попід Каневом у житах.
Літаки минаючи й вокзали,
Над землею диблячись увись,
По дорозі серця ми скакали,
Теплий пил тривог моїх куривсь...
І глибоким гордовитим ржанням
Крізь державні далі над Дніпром
Ти в`їржав у світ моє кохання
І закляк на кручі між дібров.
І коли у розпачу хвилину
Гриз я землю з болю у гаю,
Ти будив копитом Україну
Й журно ржав на молодість мою.
Де ти, мій товаришочку чалий?
За твоїм і за моїм життям
Ще тоді удвох ми помічали
Глибину життя і майбуття...
Буде тобі сіно, і до сіна,
І земля барвінкова, й поріг,
А мені - дружина й Україна,
Сто тривог і тисяча доріг!
1959
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.