Микола Вігнаровський - Опісля війни
Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім стернищі.
Одне пасе козу, друге пасе корову,
А мати із сапою день при дні
На буряках. На школу, і одежу,
Та на харчі вже гроші заробляє
Й поволі старіє щовечора сама...
Вони ж собі обоєнько-удвох
Тихенько граються та сваряться тихенько...
Я вже забув, як звати їхню маму.
Якщо ж і не забув - то що із того? -
І цинкове відро на лишайчастій лаві,
Та їх обох темнавих в темноті,
Одне до одного притулених в дрімоті.
Їх не забув я. Не забув сапи,
Що їх обсапує для школи та одежі,
Та для харчів, та й більше ні для чого...
Я вже забув, як звати їхню маму...
Її ім`ям мій освітився світ.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.