Вінграновський Микола - Стоїть мені моя гірка зоря
Вінграновський Микола - Стоїть мені моя гірка зоря...
Стоїть мені моя гірка зоря...
Моя єдина зоре-пересмуто,
На землі злі, на зморені моря
Твій віщий погляд сяє мені люто.
Ти бачиш, моя зоре, крізь пітьму,
Як зв`язаний своїм я власним домом,
Своїм убогим домом, що йому
Живу я, зоре, віща моя мово.
Кричить-горить занедбаний мій дім,
Мій дім убогий ладен старцювати,
Горить усе з-під ніг, з`їдає душу дим,
А ниву й не засіяно, щоб жати.
Не встиг ще знять коромисла з плеча,
Як відра вже порожні, наче сниво...
Вже стільки всього впало, що аж дивно,
На серце, на тоненьке, як печаль.
Вже стільки тої лютежі і стуги
Перебуло на нашій голові,
Але дивись - ще мрії в нас живі,
І щастя і добро нам мокрі чола студять...
Мій віщий знаку, сестро золота,
Моя єдина воле-пересмуто,
Гори мені хоч мить на всі мої літа,
І погляд твій мені хай сяє люто.
1964
_____________________________
Виконанно в програмі Photoshop CS 6 з допомогою графічного планшета wacom bamboo pеn&touch, від руки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.