Шаховий матч мрії минулого століття

У 1969 році на конгресі ФІДЕ Югославська шахова федерація запропонувала проведення унікального матчу між збірними СРСР та світу. Бюджет становив 100 тисяч доларів, що для тих часів було рекордною сумою. «Матч століття» — це легендарний командний шаховий турнір між збірною СРСР та збірною світу, що відбувся у Белграді з 29 березня до 5 квітня 1970 року.
Зіграли 40 партій, 19 із яких закінчилися перемогою однієї зі сторін. Команда СРСР, середній вік учасників якої був вищим, виграла з рахунком 20½:19½, хоча й поступилася на перших чотирьох шахівницях, здобувши лише одну перемогу у 16 партіях.
У збірній світу найуспішніше зіграв Боббі Фішер на другій шахівниці проти Тиграна Петросяна (3:1), а в радянській команді три очки набрав естонець Пауль Керес на 10-й шахівниці. Боротьба була дуже запеклою, але досвід та сила радянських шахістів дозволили їм перемогти.
Формат передбачав 10 шахівниць, на кожній грали по 4 партії (усього 40 партій). Якщо серед світових зірок й досі є ще кілька гросмейстерів серед нас, то серед радянських шахістів не залишилося жодного.
Капітаном збірної світу призначили одного з натхненників матчу, шахового діяча Макса Ейве (того ж року голландця оберуть президентом ФІДЕ), а капітаном збірної СРСР — голову Шахової федерації СРСР Дмитра Постникова.
Тренерами радянської команди були Ігор Бондаревський і Семен Фурман, а збірна світу не мала спільних тренерів, тільки індивідуальних. Кожна команда складалася з 10 основних і 2 резервних гравців. Макс Ейве сформував команду «світу» за рейтингом Ело з урахуванням голосування АІПЕ — Міжнародної асоціації шахової преси.
На місце за першою шахівницею збірної світу претендували двоє найкращих нерадянських шахістів тих років — американець Боббі Фішер і данець Бент Ларсен. Ларсен показував високі результати на багатьох міжнародних турнірах останніх років, зокрема 1969-го, тоді як Фішер після міжзонального турніру 1967 року практично не виступав, зігравши тільки на двох турнірах.
Ураховуючи складний характер Фішера (постійні вимоги щодо турнірної зали, освітлення та рівня шуму під час партії, календаря партій і призових за участь), були очікування, що в команді «решти світу» можуть виникнути суперечки за першу шахівницю, але американський гросмейстер несподівано легко погодився на місце за другою шахівницею. Через рік у матчі претендентів Фішер переміг Ларсена 6:0...
Команду Радянського Союзу очолили чемпіон світу Борис Спаський (шахівниця № 1) та екс-чемпіон світу Тигран Петросян (№ 2). Третім став фіналіст турніру претендентів 1968 року Віктор Корчной, 4–7 місця розставили відповідно до позицій у чемпіонаті СРСР з шахів 1969 року; також запросили колишніх чемпіонів світу — Михайла Ботвинника та Михайла Таля.
Киянин Леонід Штейн і колишній киянин Давид Бронштейн були запасні. Штейн у той час вважався одним з найсильніших гросмейстерів світу, претендентом на шахову корону. Він зіграв лише одну партію на першій дошці де програв Бенту Ларсену, з яким мав позитивний рахунок.
На превеликий жаль, Леонід дуже рано пішов із життя так і не зігравши матч за шахову корону. Не зіграв жодної партії Давид Бронштейн, якому у 1951 році з ідеологічних мотивів не дали стати чемпіоном світу. У матчі за шахову корону з Михайлом Ботвинником Бронштейн вів 12:10, і одна нічия у двох партіях робила його чемпіоном. Але втрутилися позаспортивні сили.

Якось мені розповідав двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт Павло Попович, (ми з ним на фото), який дружив із Бронштейном (вони були земляками: шахіст із Білої Церкви, а космонавт — з Узина, що поруч), що лише йому одного разу гросмейстер розповів усю правду.
А ще відома історія, як юний Боббі Фішер програв партію й плакав. До нього підійшов Давид Бронштейн і сказав: «Не плач, подумаєш, програв партію. Мені не дали виграти матч і стати чемпіоном світу. Я був за один хід від звання чемпіона світу і не плакав». У ті часи ідеологія Радянського Союзу не могла допустити, щоб чемпіоном світу стала людина з репресованим батьком...
Якось ми спілкувалися з Михайлом Ботвинником за чаркою коньяку і я його запитав про той матч з Бронштейном. Екс-чемпіон світу мені чесно відповів, що він здогадується, що на Давида міг бути тиск, але сам Ботвинник не мав до того жодного стосунку...

Дмитро НАГОРНИЙ