Хочемо нових перемог? Час подбати про соціальну підтримку спортсменів!

Законодавча й виконавча влади мусять спільно оновити систему соцзахисту в спорті

Українські спортсмени надто часто відчувають гіркий присмак соціальної несправедливості. Навіть олімпійці та чемпіони не раз зіштовхувалися із ситуаціями, коли через травму або скрутне матеріальне становище вони залишалися наодинці зі своїми проблемами. Що вже казати про тисячі інших спортсменів, яким не пощастило завоювати престижні трофеї. Про них не згадують ЗМІ, а держава в потрібний момент не простягає руку допомоги.

Між тим, саме таких серед спортсменів переважна більшість. З різних причин вони не здобули медалей, декому не пощастило побувати на Олімпіаді чи на престижних міжнародних змаганнях. Але їхній внесок в розвиток спорту безцінний. Бо так формується синергія зусиль тисяч, аби одиниці зійшли на п’єдестал пошани.

Держава повинна з увагою та повагою ставитися до усіх. А зараз все якраз навпаки. Панує споживацьке ставлення, коли титули та медалі ставлять на перше місце, а життя і здоров’я людини – на останнє.

Діюча система соціальної підтримки спортсменів  не виконує свою функцію. В чому вона полягає? Передбачені державні стипендії для призерів Олімпіад до 10,6 тис. грн., для переможців – надбавка до пенсії 35-40%. Є урядові стипендії для тих, хто займав 4-6-ті місця на Олімпійських іграх, 1-3 місця на Чемпіонатах світу та Європи – 2,7 тис. грн. Виплачують пенсію за вислугою років, але лише тим, хто  не менше 6 років був членом збірної команди та отримав загальний стаж не менше 25 років. Все це стосується лише обраних, переважній більшості соціальний захист недоступний.

Так само як недоступна фахова та якісна реабілітація. «Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого»  - таким є її реальний, а не декларативний принцип. Ми вже багато чули від спортсменів, що  федерації різних видів спорту не надають їм достатньої реабілітаційної допомоги. В результаті, віддавши всі сили спорту, людина залишається без коштів на лікування.

Все це негативно впливає на загальний рівень спортивних успіхів. Адже навіть серед спортсменів високого класу гарні показники стану здоров’я мають 15–28 %. Це створює додаткові бар’єри на шляху до перемоги.

Між тим, реабілітаційні заходи повинні мати системний характер. Спортсмени потребують як превентивної реабілітації для попередження ускладнень, так і реабілітації після травм і захворювань.

А після завершення кар’єри здоров’ю спортсмена треба приділити особливу увагу. Не цуратися його, а надати увесь комплекс реабілітаційних послуг, аби він відчував, що працював усе життя недаремно.  

Соціальний захист в спорті потребує реформування та оновлення. Й для цього слід докласти зусиль різним гілкам влади та різним міністерствам і відомствам. Тому, як народний депутат України, звернулась до Міністерства молоді та спорту, Мінсоцполітики, МОЗу з проханням об’єднати зусилля в цьому напрямку. На жаль, відповіді були суто формальними, без конкретних ідей та пропозицій.

Проте, я не втрачаю надії, що спільно з парламентським Комітетом з питань молоді і спорту виконавча влада розпочне роботу для модернізації соціального законодавства в частині захисту спортсменів.

Що, на мою думку, можна зробити?

 -       Надати доступ до пенсійного забезпечення усім професійним спортсменам;

-        Збільшити спортивні пенсії та стипендії для учасників Олімпіад, які не здобули трофеїв;

-        Передбачити додаткові пільги спортсменам для вступу до вузів на профільні спеціальності. (щодо цього у парламенті зареєстрований законопроект 5514).

-        Вдосконалити урядовий законопроект 6062, за яким має бути створений Державний фонд підтримки медицини, спорту, освіти, культури та науки. Частину його видатків спрямувати на соціальне забезпечення спортсменів. А джерелом наповнення визначити в тому числі доходи від ліцензування азартних ігор. Так відбувається в багатьох країнах Європи. Наприклад, в сусідній Угорщині в спортивну сферу йде 12% податку від лотерей та 50% податку від букмекерських ставок.

-        Розробити комплексну державну програму щодо реабілітації спортсменів, які завершили свою кар’єру.

-        Посилити контроль над належним виконанням спортивними федераціями обов’язків щодо реабілітації.

Це лише частина заходів, які потрібно здійснити, аби дати чіткий сигнал тисячам спортсменів – ви не забуті, ви не самі, вас цінують та поважають, про вас дбають і вам допоможуть у скрутну хвилину. Лише тоді ми можемо говорити про нові перемоги, нові трофеї, нові тріумфи, які перевершать досягнення попередників.