Олімпіада-2020: робота над помилками

Мінмолодьспорту має оперативно усунути виявлені недоліки у підготовці, - рішення Комітету

Чи зможе олімпійський спорт в Україні й далі демонструвати успіхи на міжнародній арені? Все залежить від того, чи здатні ми вчитися на власних помилках. Ми - це не лише спортсмени-олімпійці, але й тренери, менеджери та політики, які безпосередньо впливають на якість спортивного життя.

Після Олімпіади в Токіо почалися шалені дискусії про те, що це – поразка чи перемога? Песимісти казали, що команда провалилася, бо завоювала лише одну золоту медаль. Оптимісти раділи їх кількісному приросту, адже на Іграх в Ріо-де-Жанейро збірна завоювала 11 нагород, а в Токіо – 19. Я належу до табору реалістів, які вважають, що істина десь посередині. Попри зменшення золотих нагород, ми вперше маємо медальний прогрес і багато спортсменів посіли місця у «6» кращих. Та чи не найголовніше, що серед наших лідерів багато молодих та юних спортсменів, що вселяє оптимізм щодо майбутніх змагань.

Проблемні блоки

Спортсмени зробили все можливе, аби зійти на омріяний п’єдестал пошани. На жаль, не все залежало від них, бо результат на Олімпіаді – це сума зусиль десятків людей: від функціонерів НОК до тренера й спортивного медика.

У підсумку виявилося, що деякі проблеми наш спорт не зміг подолати і це яскраво проявилось на Іграх в Токіо. На болючі точки вказали самі спортсмени і  я їм за це вдячна, бо саме в щирості й відвертості запорука завтрашніх перемог.

Загалом можна виділити три проблемні блоки, що вплинули на наші олімпійські успіхи.

Перший – це чисельність та склад олімпійської делегації. Порівняно з Олімпіадою в Ріо її склад зменшився з 376 до 305 осіб. Кількість спортсменів зменшилася з 225 до 159-ти. Кількість спаринг-тренерів і тренерів - зі 112 до 102-х. Були скарги спортсменів на те, що вони залишилися без тренерської підтримки на змаганнях. Зокрема, про це говорили легкоатлетки Марина Килипко та Анна Рижикова та інші.

Другий блок – допінгові скандали. Перед самими змаганнями відразу кількох спортсменів через порушення допінгових правил відсторонили від участі в Олімпіаді. Зокрема, трьох українських легкоатлетів дискваліфікували, бо вони не встигли провести достатню кількість допінг-проб.

Третій блок – недостатня увага до реабілітації спортсменів. Тобто вони викладаються на всі сто, отримують травми, але потім федерації не допомагають їм у відновленні спортивних кондицій. Про це говорили легкоатлетка Вікторія Ткачук та бадмінтоніст Артем Почтарьов.

Дехто сприйняв таку критику як щось особисте, але це контрпродуктивний підхід. Нам усім – депутатам, чиновникам, спортивним управлінцям – треба навчитися слухати спортсменів та реагувати на їхні сигнали. Бо хто, як не вони краще відчувають негаразди вітчизняного спорту?

Рішення Комітету

22 вересня на засідання профільного Комітету з питань молоді і спорту ми спробували об’єктивно розібратися в цих та інших проблемах. Було багато гострих слів, але вони мали виключно конструктивне спрямування. Не критика заради критики, а намір щось змінити на краще.

Колеги по Комітету зайняли одностайну позицію. В своєму рішенні ми рекомендували Міністерству з питань молоді та спорту:

-         провести розширений аналіз щодо виявлення можливих прогалин та недоліків під час підготовки до Олімпіади;

-          затвердити план заходів щодо їх усунення під час підготовки до участі в наступних Олімпійських, Юнацьких Олімпійських, Всесвітніх та Європейських іграх;

-         про виконання рішення проінформувати Комітет з питань молоді і спорту до 1 січня 2022 року.

Це означає, що треба провести роботу над помилками і, сподіваюся, її таки проведуть. Тоді є надія, що до наступної літньої Олімпіади в Парижі ми прийдемо з кращими стартовими можливостями й дамо змогу нашим спортсменам проявити усі свої здібності і цілком розкрити власний потенціал.

Не забуваймо й про найближчу зимову Олімпіаду в Пекіні, де Україні теж потрібно виступити гідно. «Ми не зимова країна» - говорили колись чиновники попередньої влади. Насправді, це просто зручна відмовка, яка дозволяє прикривати провали в підготовці. Наразі державна політика щодо спорту (в тому числі зимового) змінюється на краще. Про це свідчить, зокрема, й масштабне будівництво спортивної інфраструктури та рекордне бюджетне фінансування, яке заплановано на 2022 рік. Тож, сподіваюсь, профільне Міністерство дослухається до позиції народних депутатів та виправить ті недоліки, що завадили Україні продемонструвати в Токіо кращі результати.

А відкриті дискусії щодо проблем спорту, між тим, повинні тривати й далі. Розраховую, що майданчиками для них слугуватимуть Підкомітет з питань спорту вищих досягнень та Комісія атлетів НОК, які я очолюю. Кожен спортсмен має бути впевненим, що отримає з боку управлінців та політиків розуміння й підтримку. Дуже важливо говорити одне з одним, адже в такому спілкуванні народжується істина, співпраця та конкретні напрацювання на благо українського спорту.