Підростає гідна «канонірська» зміна

Зустріч із переможцями відбулася в конференц-залі стадіону «Трудові резерви».

Поки футболісти «Арсеналу-Київщина» ведуть боротьбу за місце в Другій лізі українського футболу, гравці 2001-02 року народження виграли чемпіонат Київської області у своїй віковій групі.

Зустріч із переможцями відбулася в конференц-залі стадіону «Трудові резерви». Крім безпосередніх учасників футбольних баталій, були присутні тренер команди Ігор Гейло та голова Білоцерківської районної федерації футболу Геннадій Прищепчук.

- Ми змогли достойно зіграти у групі й вийшли у фінальний турнір, який відбувався у селищі Пісківка Бородянського району, - повідомив Ігор Гейло. – Для учасників там були створені надзвичайно комфортні умови – безкоштовне харчування, проживання, тренувальне поле. Це дуже важливо, адже не кожний голова міста чи селища піде на такі витрати. Ми розвиваємося поступово, і кожен крок до успіху для нас є надзвичайно важливим.

Далі до розмови долучився і пан Прищепчук.

- Пане Геннадію, ось ці хлопці які сидять у залі, всі з Білоцерківщини?

Г.П.: - Так, ми («Арсенал») не робимо різниці між сільськими хлопчаками і дітьми з міста. З наступного сезону ми будемо ініціювати проведення спільного турніру, щоб не роз’єднувати хлопців. Вони й так грають: міські – в селі, сільські – у місті. Це хлопці, які хочуть стати спортсменами, переможцями і просто гарними людьми – батьками і громадянами України.

- Пане Ігоре, багато спортивних шкіл, аби досягти перемоги у змаганнях, починають «малювати» своїм вихованцям свідоцтва про народження. Ви з такими випадками стикалися?

І.Г.: -  Особисто ми на таке ніколи не підемо, як і ніколи не «працювали» із суддями. Це б означало зрадити філософію клубу. Проти цього завжди виступав Юрій Горобець, президент дитячо-спортивного клубу, людина, яка за 6-7 років побудувала чотири тренувальних поля і вивела команду «Арсенал» у Першу лігу. Сьогодні ми вибудовуємо спіраль вікових груп, коли ми будемо поступово підводити місцевих вихованців до головної команди. А їх там уже й так є чимала присутність.

- Як нам відродити дворовий футбол? Там, де були спортмайданчики, зараз – стоянки і кіоски…

Г.П.: -  Для цього потрібно змінити свідомість тих людей, які за це відповідають, і ми працюємо над цим. Я як голова федерації спілкуюся з чиновниками, бізнесменами і кажу, що розвиток спорту – шлях до здорового способу життя кожної дитини. І якщо люди не змінять свої принципи «брати-ділити», то в нашій країні нічого не зміниться.

Самі юні футболісти, які, за словами тренера, найбільше за суперників забили голів і найменше пропустили, скромно і дисципліновано сиділи у м’яких кріслах, дещо соромлячись уваги преси. Але потім один із хлопчиків зізнався, що його улюблений гравець – Андерс Іньєста, а пограти він мріє за «Арсенал-Київщину» в українській Прем’єр-лізі. Тож, шановні дорослі, допоможемо дітям здійснити їхню мрію. Змогли ж делегувати свої команди в вищий ешелон національного футболу такі міста, як Алчевськ, Кременчук, Олександрія, Шепетівка, Ужгород. А ми що, в голову молотком, чи то пак, м’ячем биті?