Пандемія коронавірусу – перешкода чи виклик сучасній освіті?

Фінансування освіти і науки в Україні здійснюється не тільки на недостатньому рівні для їх повноцінного функціонування, а не системно і без довгострокової стратегії.

У грудні минулого року в Китаї розпочався спалах захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), який вже у березні 2020 року було визнано Всесвітньою організацією охорони здоров’я пандемією.

Наслідки поширення хвороби відчули усі, без винятку, громадяни України. Вкрай негативний вплив відчула освітянська спільнота.

В рамках боротьби із пандемією Уряд намагався здійснити секвестр бюджету, зокрема, суттєво зменшивши видатки на фінансування галузі освіти, майже повністю позбавивши її фінансування. Але завдяки швидкому реагуванню громадськості та освітян, Уряд прийняв рішення скоротити такі видатки лише на 4%. Проте, на сьогодні достеменно не відомо власне за якими напрямками.

Будемо сподіватися, що батькам не потрібно буде за власний кошт робити ремонти у класах та купувати парти, дошки, інше обладнання, необхідне для здобуття їхніми дітьми якісної освіти.

Здається, тотальна не готовність влади до забезпечення навчального процесу в умовах карантину та, власне, боротьба з поширенням коронавірусу мала б навпаки стимулювати урядовців збільшувати фінансування науки та освіти, а не скорочувати його.

Зауважу, що дистанційне навчання, яке сьогодні використовується в умовах карантину не можна назвати якісним. Механізм його подачі однозначно потрібно вдосконалювати, а також бракує і якісного матеріалу. Наприклад, природничі науки – хімія, фізика, біологія, рівень знань з яких сьогодні в Україні доволі низький, можливо засвоїти якщо проводити відповідні лабораторні роботи, а якщо подавати його дистанційно – максимально доступно.

На мою думку, якісна освіта – це, насамперед, високій рівень знань у природничих науках. Не маю жодного сумніву, у ХХІ столітті вони будуть у тренді, особливо з огляду на ті виклики, з якими стикається людство – погана екологія, обмежений доступ до медицини та ліків найбідніших верств населення і, в той же час, бурхливий розвиток інформаційних та промислових технологій.

Тому, надважливим є забезпечення шкіл та вузів сучасним прикладним обладнанням, яке дозволить нашим дітям у повній мірі отримувати знання на рівні найрозвиненіших країн світу.

Інакше ризикуємо в недалекому майбутньому залишитися без людей, які формують сучасну науку, створюють новітні технології, тобто роблять те, що дозволяє країні бути успішною у глобальному вимірі.

Та що майбутнє, ми вже сьогодні маємо ситуацію, коли науковці інституту молекулярної біології та генетики Національної академії наук України, які розробили тести, що здатні виявити коронавірус COVID-19 із точністю 99,9% йдуть у відпустку за власний рахунок, тому що не має коштів на зарплати.

Чому так трапляється – питання риторичне. Як правило, фахові урядовці намагаються запозичити та впровадити досвід успішних країн і почасту це дозволяє насправді надати поштовх до власного успіху. І саме створення умов для отримання якісної дошкільної, середньої та вищої освіти,  повноцінне її фінансування – це фундаментальна стратегія найуспішніших країн світу.

Це – і Фінляндія, з бюджетом на освіту більше ніж 10 мільярдів євро, і Південна Корея, видатки якої не менші за обсягом. Японія, Сінгапур, Гонконг – країни, де освіта відіграла ключову роль в їх швидкому економічному розвитку.

На жаль, фінансування освіти та науки в Україні здійснюється не тільки на недостатньому рівні для їх повноцінного функціонування, а не системно і без довгострокової стратегії. Його зменшення взагалі може призвести галузі до повного занепаду.

Сподіватимемось, що здоровий глузд не дозволить парламентарям і урядовцям скорочувати фінансування освіти та дозволить замислитися про необхідність з початкової школи готувати фахівців, які зможуть успішно долати виклики сучасного світу. Наше спільне завдання сприяти тому, щоб Нова українська школа була модернізована відповідно до найкращих світових зразків, з використанням цифрових технологій та проведенням дослідницько-експериментальної роботи в ігровій формі, а розвиток освіти і науки став пріоритетом для держави.