В чому полягає призначення НЦБ Інтерполу

«…Великі та благі справи об’єднують людей» (Стефан Цвейг)

Для суспільства всіх країн світу притаманні спільні тенденції – не лише прогресивні, а й негативні. Всюди є однаково гострі проблеми, і однією з таких постає міжнародна злочинність. 

Науковці у галузі філософії права обґрунтовано твердять про існування універсального закону зростання безладдя (ентропії), який означає, що в природі і суспільстві постійно діють дезорганізуючі й деструктивні сили, і що будь-яка річ несе в собі тенденцію до саморозпаду й самозагибелі. Однак ентропійна тенденція не всевладна, оскільки їй протидіє інша, суть якої в тому, що будь-яка система прагне до самозбереження себе як цілісності з внутрішньо врівноваженою структурою (див., напр.: Бачинін В.А. Філософія права: підручник для юрид. спец. вищих навч. закладів / В.А. Бачинін, В.С. Журавський, М.І. Панов. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 472 с.).

Незаперечним є те, що узгодження власних цілей з інтересами інших держав завжди є передумовою партнерства у міжнародних відносинах з будь-якого питання, в тому числі у сфері правоохоронної діяльності. Ще на початку ХХ століття видатний публіцист, письменник і критик С. Цвейг доводив, що саме «…великі та благі справи об’єднують людей». 

Така думка, слід визнати, є однаково справедливою і тепер, коли об’єднання зусиль різних країн у сфері протидії злочинності підпорядковане спільній меті підтримання правопорядку й забезпечення стабільності в суспільстві загалом.

Зарубіжні дослідники, які вивчають діяльність НЦБ, визначають основне призначення Інтерполу загалом та НЦБ зокрема у забезпеченні максимально можливого обміну інформацією та взаємодопомоги між правоохоронними органами (судовими, кримінальної поліції тощо) в усьому світі, що здійснюється через національні бюро за допомогою спеціальних каналів і засобів зв’язку; а повноваження співробітників НЦБ – у застосуванні професійного досвіду для збирання й накоплення даних, аналізу версій і поширення суттєво важливої інформації в галузі правозастосування на території своєї держави. 

Компетенція НЦБ Інтерполу. Поняття «компетенція» (від лат. competo – прагну, здобуваю, відповідаю) передбачає сукупність юридично встановлених повноважень, прав і обов’язків конкретного державного органу (органу місцевого самоврядування) або посадової особи, що визначає його місце в державних органів (органів місцевого самоврядування). Іншими словами, компетенція – це певний обсяг державної діяльності, що покладається на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, які він має право вирішувати у процесі практичної діяльності. 

Положенням про Національне центральне бюро Інтерполу конкретизовано такі основні напрями роботи НЦБ:

1) забезпечує обмін офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією у межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби із злочинністю;

2) надсилає до Генерального секретаріату і національних центральних бюро держав – членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов’язані з інформацією про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів, тощо;

3) приймає і контролює реалізацію запитів та інформацій генерального секретаріату і національних центральних бюро держав – членів Інтерполу;

4) сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення оперативно-розшукових та інших заходів, пов’язаних з боротьбою із злочинністю;

5) терміново інформує національні центральні бюро держав – членів Інтерполу про випадки безпосереднього звертання до їх компетентних органів правоохоронних органів країни;

6) у разі необхідності подає до Генерального секретаріату і до національних центральних бюро держав – членів Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою у вчиненні злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено;

7) організовує участь представників України у зустрічах і конференціях, що проводяться Інтерполом;

8) складає на підставі інформації, що надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до Генерального секретаріату;

9) готує аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби із злочинністю;

10) формує на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності, банк даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети і документи;

11) бере участь у розробці проектів законодавчих і нормативних актів, що регламентують роботу, спрямовану на боротьбу із злочинністю;

12) бере участь у проведенні кримінологічної експертизи законодавчих і нормативних актів та міжнародних договорів України, з прийняттям і укладанням яких може відбутися поширення злочинності;

13) контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби із злочинністю;

14) замовляє в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу законодавчі та нормативні акти держав – членів Інтерполу з питань боротьби із злочинністю, міжнародно-правові документи, угоди, що регламентують міжнародне співробітництво у цьому напрямі, а також документи про діяльність поліції; формує банк даних з такої інформації;

15) видає інформаційний бюлетень.

Якщо порівнювати зміст основних напрямів діяльності НЦБ Інтерполу в Україні та інших державах, можна навести досвід Німеччини. Так, НЦБ Німеччини, що розташовано у м. Вісбаден, виконує одночасно функції національного представництва Європолу та організації країн-членів Шенгенської угоди, а основні напрями його роботи полягають у такому:

- ведення централізованих баз даних кримінальної інформації;

- ідентифікація та міжнародний розшук злочинців;

- сприяння компетентним службам у здійсненні процедур екстрадиції, депортації;

- збирання, аналіз і направлення відповідної інформації зацікавленим інстанціям;

- проведення досліджень і спеціальна підготовка кадрів;

- розслідування окремих видів злочинів транснаціонального характеру.

Загалом процеси структурних перетворень, які відбуваються дотепер у державному апараті, а також необхідність розв’язання багатьох інших завдань, які пов’язані з цим, мають спільну спрямованість на посилення ролі правоохоронних органів у сфері забезпечення законності і протидії злочинності. 

Це повною мірою стосується й Укрбюро Інтерполу, зокрема його Робочого апарату. Безперечно, авторитет і обґрунтування необхідності існування такого підрозділу не одразу було визнано як в Україні, так і за її межами: перші спроби вступу до Інтерполу були складними й такими, що потребували значних фінансових витрат, під час становлення НЦБ мали місце багато суперечливих подій і проблем, які визначили згодом вибір основних пріоритетів і дозволили створити ту внутрішню організаційну структуру, що є найбільш адаптованою до реалій сьогодення. 

Поряд із цим, подальша діяльність Укрбюро у найближчому майбутньому не може бути легкою. 

Злочинний світ, який постійно вдосконалюється та пристосовується до найсучасніших методів боротьби, застосовуваних правоохоронними органами, продовжуватиме консолідуватися й надалі, але вже на більш глобальному рівні. 

На міжнародній арені кримінальні прояви можуть набувати характеру загроз національній безпеці багатьох країн: від масштабних терористичних актів до масової незаконної міграції населення слаборозвинених країн до більш стабільних. 

Тому важливою умовою боротьби зі злочинністю є вдосконалення організаційно-правових засад взаємодії власних і зарубіжних правоохоронних органів. Отже, подальше членство України в МОКП Інтерпол відкриває для власної правоохоронної системи широкі можливості для здійснення активної протидії та впливу на криміногенні процеси (в тому числі, прояви транснаціональної злочинності), і додатковий потенціал для результативного здійснення правоохоронної діяльності відповідно до обраного курсу міжнародного співробітництва.