Історична постать Миколи Міхновського

"Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі." Микола Іванович Міхновський

У 1892 році група молодих націоналістів створила Братство тарасівців, ідеологом якого був Микола Міхновський. Це товариство пропагувало самостійницькі ідеї й невдовзі було заборонено владами. 

Отже, ось де ми вперше зустрічаємося з такою історичною постаттю як Микола Міхновський.  

Народився він 19 березня 1873 року у сім’ї священика у с. Турівка, Полтавської губернії (нині Кіївська область). Він був нащадком старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття.  Його дитинство пройшло серед української природи, народних пісень, оповідань і дум.

 Світогляд дітей формувався під впливом батька, який виховував їх у «самостійницькому дусі». Батько Миколи — Іван — свято беріг національні традиції і сміливо правив богослужіння українською.

Освіту Микола Міхновський здобув у Прилуцькій гімназії. Закінчивши гімназію, у серпні 1891 року вступив на юридичний факультет Київського університету.

  Зростання національної свідомості українців наприкінці XIX ст. призвело до розмежування української інтелігенції. Старше покоління віддавало перевагу у вирішенні «українського питання» культурно-просвітницькій справі, його вимоги зводилися до поміркованих реформ, які б скасували національно-культурні обмеження для українців у Російській імперії. Революційну молодь приваблювали соціалістичні ідеали. Вона вважала, що національного визволення можна досягти через визволення соціальне, через спільну боротьбу разом з іншими націями проти існуючого у Росії соціального ладу. Та несподівано, на початку 1890-х, в українському русі з'явилася зовсім нова течія. Її започаткувала молода людина, студент, який відкрито кинув «божевільний» на той час заклик до державної самостійності української нації. Він сміливо почав проповідувати, що тільки шлях боротьби за здобуття державної самостійності є єдиним шляхом, на який мусить ступити український народ. Цією людиною був Микола Міхновський.

Вже будучи першокурсником Університету Святого Володимира, Міхновський долучився до українського національного руху і став членом «Молодої громади». Але культурницька, аполітична діяльність не задовольняла його. Радикально налаштований юнак шукає однодумців і у 1892 стає членом таємної студентської організації«Братство тарасівців», її ідеолгом і провідником. Саме він, студент-правник, займався розробкою ідеологічної платформи, відомої під назвою «Credo молодого українця». Тарасівці проголосили своєю метою боротьбу за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу, вільну між вільними, без пана і хама, без класової боротьби, федеративну всередині». Далі йшлося про шляхи досягнення поставленої мети:

«Наше покоління мусить створити свою українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави… Будемо жити своїм розумом, хоч би він був і неотесаний, мужичий, бо інакше ми своєї нації ніколи не визволимо. В протилежність московському революційному інтернаціоналізму і соціалізму, наш шлях іде по лінії індивідуалізму і революційного націоналізму»

1893 року частину Тарасівців було кинуто за ґрати або вислано у села. Миколі Міхновському пощастило уникнути арешту. Він закінчив навчання у 1895 і почав працювати в одній із адвокатських контор Києва, водночас не полишав громадської діяльності. У 1897 він їздив до Львова, де встановив тісні взаємини з галицькими діячами і закупив значну кількість заборонених видань, у тому числі твори Драгоманова та Франка. Поліція вважала його «крайнім за переконаннями українофілом з грубими і вкрай несимпатичними методами і формами і напрямом безумовно антиурядовим».

1898 року Міхновський переїхав до Харкова, що було пов'язано з особистою драмою: закохавшись у дружину свого начальника, він разом з нею мусив залишити Київ. Але батьки були проти. Шлюб не склався, і Міхновський так і лишився неодруженим. Він зайнявся адвокатською практикою, відкрив власну контору і невдовзі здобув неабияку популярність як успішний адвокат. У 1906році на так званому "Луберському процесі" двох українських діячів — братів Шеметів — засудили до страти, але завдяки майстерності адвоката Міхновського вони були звільнені.

  Енергійно і швидко Микола Міхновський завоював авторитет серед української громадськості Харкова. Вже на початку 1899 року студентська громада під його проводом влаштувала у Харкові святковий концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського. 19 і 26 лютого 1900 року Міхновський виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу. Учасники зборів зустріли цей заклик скептично, але була молодь, яка захоплено слухала промови.

У 1900 році в Харкові була заснована РУП. Програмою партії стала брошюра Міхновскього “ Самостійна Україна”. У 1902 році група прихильників Міхновського відкололася від РУП і заснувала УНП.

Міхновський  розробив для неї 10 заповідей:

1. Єдина і неподільна від Карпат і до Кавказу самостійна, єдина, вільна Українська Демократична Республіка – це національний всеукраїнський ідеал. 

2. Усі люди – твої брати, але москалі, ляхи та жиди – вороги нашого народу, доки вони панують над нами й визискують нас. 

3. Україна для українців. Отже, проганяй звідусіль з України чужинців-гнобителів. 

4. Усюди й завжди вивчай українську мову. Нехай ані дружина твоя, ані діти не дають поганити твоєї господи чужинцям-гнобителям.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевернтів-відступнів, і добре буде твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів. 

7. Не стань регантом-відступником. 

8. Не одбирай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх.

10. Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо це додає їм сили й відваги, не підтримуй гнобителів наших, бо зрадником станеш.

З іменем Міхновського пов’язано зарождення націоналістичного руху в Наддніпрянщині. 

М. Міхновський та його прихильники виступили проти прийняття ІІ Універсалу Центральної Ради 3 липня 1917 року. У ніч з 4 на 5 липня вони прибули до приміщення Центральної ради, спираючись на 5 тисяч українських вояк – Україньский полк імені Павла Полуботка. М. Міхновський зажадав, щоб центральна Рада проголосила самостійну Українську державу. Цей виступ самостійників Центральна Рада придушила. Міхновський опинився у далекому закутку Румунскього фронту.

У квітні 1918 року до влади прийшов Павло Скоропадський. Міхновскього привезли до столиці й запропонували посаду міністра внутрішніх справ, а потім посаду радника гетьмана. Але він відмовився, тому що прагнув не посад, а незалжної та щасливої України, з щасливим народом.

Наприкінці 1919 року, рятуючись від радянської влади, хотів емігрувати за кордон, але не вдалося. У 1924 році потрапив до рук чекістів. Повісився у тюремній камері. Так закінчилося життя поборника української самостійності початку ХХ століття.
За радянських часів ім'я Миколи Міхновського з ідеологічних мотивів було заборонене, а пам'ять про нього — майже стерта. Відтак, офіційна Україна довгий час не влаштовувала заходів на честь Міхновського, не було ні пам'ятників, ні меморіальних дощок тому, хто все своє життя поклав на вівтар її незалежності. Донедавна було невідоме та вважалось втраченим навіть місце поховання видатного українського діяча. Та все змінилось за останні 10 років.

Нині могилу ідеолога української державності знайдено на Байковому цвинтарі у Києві. У 2002 році у редакції газети "Хдібороб" була створена група пошуку могили Миколи Міхновського. Дослідники перевіряли різноманітні версії і шукали хоч якусь інформацію про його поховання в архівах, мемуарах, спогадах живих очевидців, активно листувалися з представниками української еміграції. Пошуки значно активізувалися, коли кореспондент газети «Україна молода» Михайлина Скорик знайшла публікацію хорунжого армії УНР, активного члена Військового клубу імені Павла Полуботка Віктора Павелка, яка була опублікована у часописі «Краківські вісті» 1944 року. Павелко був одним із небагатьох присутніх на похороні Миколи Міхновського і у своїй публікації детально описав його останні дні та вказав на цвинтар, де поховали діяча.

Після цього, у 2007 - 2008 рр. пошуки розпочалися безпосередньо на цвинтарі. Велику практичну допомогу надав дослідникам Петро Лабут, який походить з династії цвинтарних охоронців (його дідусь і батько стерегли Байкове ще до революції), та Ждан Шемет, що малим хлопцем також брав участь у похороні. Нарешті, навесні 2008-го року, коштами Міжрегіональної академії управління персоналом на могилі Миколи Міхновського встановлено пам'ятник.

У Харкові — місті з яким пов'язані найяскравіші сторінки життя і діяльності Міхновського — 24 серпня 2003 року, на честь 12-ї річниці незалежності України та 130-річчя від дня народження відомого українського діяча, було відкрито меморіальну дошку Миколі Міхновському. Ідея увічнити пам'ять видатного діяча належить громадським організаціям Харкова. Меморіальну дошку, встановлену на приміщенні Харківської інженерно-педагогічної академії, виготовлено їхнім же ж коштом.Текст меморіальної дошки повідомляє:

«Міхновський Микола Іванович (1873–1924) — визначний юрист і громадський діяч виступив тут 26. 02. 1900 р. з програмною доповіддю „Самостійна Україна“, де вперше обґрунтував концепцію і принципи створення незалежної Української держави»

У майбутньому у Харкові планують назвати іменем видатного діяча вулицю та відкрити пам'ятник Миколі Міхновському.

Меморіальна дошка у Львові була відкрита у вересні 2007 року на вулиці Костюшка, 1 на будинку, де зупинявся Микола Міхновський під час відвідин Львова. Окрім того, у Львові існує вул. Братів Міхновських (брат Миколи Міхновського — Юрій — відомий український релігійний діяч).

У 2008 році на честь Миколи Міхновського у його рідному селі Турівка Згурівського району Київської області перейменували центральну вулицю Леніна. Також розглядається питання щодо перейменування на честь Міхновського однієї з вулиць Києва.

У 2007–2008 рр. постать Миколи Міхновського взяла участь у проекті «Великі Українці» на телеканалі «Інтер».Сучасна українська історіографія називає Міхновського «Апостолом української державності».

2013 року Міхновському встановили памятник з нагоди 140-річчя від дня народження в селі Турівка Згурівського району. 25 квітня 2013 р. сесія Винниківської міської ради присвоїла назву вулиці в честь видатного політичного діяча Миколи Міхновського.