Ніхто не знищить нашої пам’яті!

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного їй немає ціни. Ліна Костенко

Історія — це не просто нагромадження давно минулого, а передусім — життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. В цьому непересічна культурна значимість пам'яті. Забувати або нехтувати нею означає зводити будівлю нашого майбутнього на хиткій платформі.

Я неймовірна щаслива з приводу того, що таку значущу дисципліну,  як Історія України, мені викладає Володимир Іванович Сергійчук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої школи України. Ця прекрасна людина з першої лекції привила неабияке бажання надихатися та живитися з джерела історії рідного народу. А нещодавно Володимир Іванович організував нам, студентам I курсу Інституту Журналістики КНУ ім. Т.Шевченка,  зустріч зі своїм давнім приятелем Ярославом Петровичем Федорчуком, який є співзасновником    ВО «Батьківщина», членом Національної спілки письменників України.

Чесно кажучи, я ніколи б не подумала що цьому активному, харизматичному, зі смаком вдягненому чоловікові ледве не сімдесят вісім років. Кожне його слово пронизане мудрістю, досвідом минулих поколінь, і в той же час кожна думка вплетена в тканину сучасності.

Лекція розпочалася з перегляду фільму «Вони боролися до загину», автором ідеї якого є сам  Ярослав Петрович. Сюжет картини присвячений подіям, які на початку ХХ століття відбувалися на Черкащині. Вони підкреслюють, що  визвольна діяльність УПА в Західній Україні стала лише логічним продовженням того, що починалося в Холодному Яру на Чигиринщині. Як свого часу повстанці Холодноярської республіки зачитувалися віршами Шевченка про гайдамаків і вважали їх за приклад, так і бійці ОУН-УПА пізніше читали того ж Шевченка, переймали гасло «Воля України або смерть», брали собі псевдоніми холодноярців, а їхню тактику партизанської війни — за основу власної боротьби.  Я.П.Федорчук наголосив на тому, що у морі народних повстань Холодний Яр — взірець самоорганізації простого селянства за українську незалежність, що під чиїм би загарбницьким ярмом не знаходилися українці бажання до свободи ніколи не згасало, а навпаки – пробуджувалося з новою силою.

На мій погляд, усі події, які висвітлені у цьому фільмі, є документально обґрунтованими, підтвердженими неупередженими та авторитетними істориками, систематично викладеними, що безумовно утримує твій погляд на екрані чи не до останньої секунди. Ця кінострічка має велику історичну значимість для нашого народу, якому протягом довгого часу замулювали очі псевдоісторією. А саме зараз ми готові та охочі сприймати правду та розставляти пріоритети у своїх історико-культурних поглядах.

Друга частина лекції була наповнена щирим спілкуванням Ярослава Петровича зі студентами нашого Інституту. Чи не найбільше вразило депутата проникливе прочитання вірша Віктора Баранова «До українців» першокурсниками-дикторами. Вони змусили весь зал пережити неймовірне хвилювання і гордість за культурну спадщину наших митців, гідну по праву вищих світових нагород.  Ми мали змогу також особисто ставити запитання нашому гостеві, а йому доводилось відповідати на них, хоча подекуди вони були складними та болючими. Політик відверто визнавав недоліки сучасної влади, наслідки діяльності якої змушують людей самих піклуватися про власну безпеку, гідність, справедливість у країні.

Через увесь виступ  Я.П.Федорчука пролунала така влучна думка: «Доки будуть продажні виборці, доти будуть продажні депутати». Отже, добрі люди, будьмо порядними, благочестивими громадянами нашої України-неньки. І завжди пам’ятаймо, навіщо прийшли ми у цей світ, для чого живемо і чого повинні досягти, щоб не почувати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії.

Слався нескорений український народе! Твою пам'ять ніхто не знищить!