Назвався народним обранцем, будь добрий – працюй

Опозиція дуже небезпечно грається (як і влада зрештою). Сьогоднішня їх політика стала суцільною театральщиною, за якою нема ні щирості, ні позиції, а є тільки чистий розрахунок.

 

Я багато разів пересвідчувався, чого варта нинішня опозиція. Але закликав голосувати за неї, тому що владі потрібна противага. Однак опозиція вагається, чи варто їй бути противагою. Спочатку вийшли наперед, обіцяючи що будуть представляти наші інтереси («ми їх зупинимо»), а зараз вже роздумують, чи треба їм це. Що це за позиція? Це позиція виключно розрахунку. 

Опозиція іще до виборів знала що не набере більшості. Про це свідчили всі соцопитування. Опозиція знала що у всіх окружкомах матиме абсолютну меншість членів. Ви чули, щоб з цього приводу опозиція якось піднімала голос? Ні? Чому? Тому що опозиція, мабуть, давно зафрахтувала такий варіант як невизнання виборів. Зараз, посилаючись на те, що на кількох округах іде нечесний підрахунок голосів, опозиція вирішила, що краще вибори взагалі оголосити недемократичними, а отже недійсними. Але хіба ці кілька округів що-небудь вирішують? Ну було б у опозиції на кілька голосів більше, але ж вона все одно була б в значній меншості. 

Можливо, опозиція розраховувала, що візьме більше і зможе сформувати коаліцію? Сумніваюсь. Хіба у опозиції до дня голосування було мало важелів щоб захистити результати виборів? Були ж! Опозиція боїться заходити в нову раду в меншості. Чому? Вони кажуть «ми не хочемо бути статистами». Але ж у цьому і демократія – хтось у більшості, хтось у меншості. Насправді опозиція боїться, що в новій раді покаже таку саму недолугу роботу, як це було під час президентства Януковича, коли попри всі блокування трибуни і тому подібні слабкі потуги опозиції влада все одно проштовхувала потрібні їй рішення як то Харківські угоди чи закон про мови. В наступній раді таких рішень може бути іще більше, адже ПР тепер може отримати більшість навіть самостійно від КПУ за рахунок самовисуванців. І опозиції протистояти таким рішення буде дуже важко. А це означає, що вона все втрачатиме і втрачатиме прихильність. Таким чином опозиція дуже ризикує, що їх кандидат на наступного президента не матиме шансів у боротьбі з Януковичем. А тому вони зараз шукають запасних варіантів, щоб не входити до такої хиткої ради.

Разом з тим, у кожного з цих політиків мало й особистої мотивації, щоб працювати в такій раді. Робити щось для народу щиро, самовіддано – це вмерло із загибеллю Чорновола старшого. Хто в це ще вірить - наївні дурники. Зараз політиками рухає розрахунок. Один з їх принципів – наївний електорат (навіть не народ) мусить за них проголосувати, бо іншого вибору немає, але самі вони електорату нічого не винні. Якщо є якісь претензії – спрацьовує два аргументи: 1. ми ризикуємо значить ми самі вирішуємо, що і як робити, 2. якщо щось не подобається – роби сам. Отож, в підсумку народ поставлений в позу стороннього спостерігача за інтригами в отриманні вигод. В нинішніх умовах захід переважної більшості опозиціонерів в новий парламент не дає їм жодних додаткових вигод. Багато з них в парламенті були вже не раз, забезпечили собі достойне життя на багато років вперед. Отож, додатковою мотивацією бути в парламенті було б принаймні можливість впливати на прийняття рішень (якщо б парламент хоча б був паритетним). Але цього не сталось. І завтра, коли такий парламент запрацював би, у кожного з опозиціонерів спитали б – чому він не став блокувати трибуну чи ще гірше – проголосував за провладний закон. Робота в таких стресових умовах п’ять років – не найкраща перспектива, правда ж? Тому краще пожити в стресі місяць-другий, колотячи через всі можливі канали ситуацію з повторними виборами до ради в надії, що наступного разу за них проголосує ще більше. Адже ж всі бачили, що творилось на проблемних округах, правда ж? 

Однак, тут опозиція дуже і дуже ризикує, бо народ на ці вибори взагалі може "забити", а це дасть владі ще більше можливостей для фальсифікації результатів. В підсумку результат буде таким же, або ж іще гіршим. То чого варті ці інтриги? 

Опозиціонери, зупиніться на хвилинку і задумайтесь, чи могла б послідовна і щира праця завоювати більшу довіру громадян? Можливо, від цього був би кращий результат? В усякому разі ніхто не казав, що в опозиції буде легко. А коли вже назвався опозиціонером і народним обранцем, то будь добрий – працюй для народу.