Розрив шаблону

Надходить Новий рік і всі ми думаємо як найкраще його зустріти, щоб він був до нас ласкавим. Всі надіємось, що він буде кращим за попередній, хочем вірити в якусь казку, в те, що нам обов’язково пощастить, і новий рік принесе нам щось неймовірне. І так з року в рік. А той новий може й приносить нам щось хороше, або й приносить щось зовсім інше. В підсумку, незалежно від всіх тих новорічних ритуалів, отримуємо те, хто що заслужив. Бо не в тому, чи загадав ти 12 бажань, і не в тому, чи забряжчать в твоїй кишені «грубі» монети (які там іще прикмети?), ані не в тому, чи обов'язково буде на твоєму столі шампанське вкупі з олівє залежить твоє щастя в новім році. Залежить воно тільки від тебе і Бога. І не дивуйтеся! Так, в першу чергу від Нього. 

Ось у молитві ви ж кажете: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі»? (Ви ж, я надіюсь, молитесь щодень? Ні? Тоді моліться обов’язково, просіть і дякуйте, а ще-бо молитесь не тільки за себе, а й всіх, хто довкола. Ви ж любите свого ближнього? Вам же ж важливо, щоб довкола вас був такий же спокій, як у вас? Ну тоді ви правильно кажете в своїй молитві «хліб наш насушний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші… і не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого»!). Отож, в Його руки віддаєте все своє, правда ж? Тому на Нього і надійтесь. 

І я надіюсь. А тому завтра, в новорічну ніч, я розірву шаблон – я не буду напихати в себе олівє чи ще чогось подібного. А буду приймати Христа в своє серце на Службі у церкві. 

Тільки не кажіть, що це якийсь навіжений вам тут пише, якщо цього не сприймаєте. Це, звісно, ваше право і ваш вибір, але повірте, я свій зробив не в один день духовних пошуків. І ті пошуки не дали мені іншої відповіді як та, що саме в Бозі наше життя набуває сенсу, в перебуванні Його Духу в нас, в Його благодаті. Без Духу ми хто – як тварини звичайно – життя таке зводиться до задоволення примітивних потреб, та й годі. Але ж не хлібом єдиним (і не "бабками", і не "шмотками") має жити людина. А життя з Духом всередині наповнює нас вищим устремлінням – життя в любові, правді, милосерді, життя в служінні, часто у виклику, а тому і життя в терпінні й випробуваннях, але також і життя в благодаті, спокої і щасті. 

Одне важливо, поза церквою ви цього не одержите, повірте. Ви можете знайти сотні причин, чому не варто йти до церкви – але знайте одну, через яку туди варто іти – щоб перепросити Бога й очиститись від гріха, попросити «милосердний будь мені грішному» і прийняти в причасті Христа. Це рівнозначно Божому благословенню. 

Часто живемо в немочах, терзаннях, душевному неспокою. Бо бракує нам саме такого благословення. Само по собі воно не прийде – мусимо докласти зусиль. Мусимо вміти визнати всі свої провини, немочі, спокуси – все те, що заважає прийняти Христа. Бо коли маємо діагноз, то легше нам лікувати свою душу. А коли у сповіді скидаємо тягар гріхів, коли очистимо своє нутро, то маєм місце для Христа і можемо Його прийняти. Якщо хочемо. А в той же час обіцяємо, що будемо жити у Христі – а це, повірте, дуже добра спонука не лінуватись постійно працювати над собою. 

І ось, коли все це пройдено – в певну мить відчуваємо, що ми під Його опікою, з Його благодаттю. Єдине це благословення може дати нам сили в години смутку і випробувань, єдине воно може наповнити вдячністю і любов’ю в години радості. 

В Божім благословенні маємо шукати надії і помочі для себе і всіх ближніх. Я так вважаю. А тому завтра новий рік зустріну в молитві, в подяці, в надії на благословення. 

З новим роком вас всіх. І най цей рік для вас стане дійсно новим в ваших духовних пошуках, в вашому відношенні до себе, світу і до Бога.  Божого вам благословення!