На мою думку, подальші події покажуть, що насправді стояло за призначенням нового Головкома: реальне зміцнення обороноздатності чи приховане “полювання на відьом”.
Командувач Угруповання об'єднаних сил, генерал-майор Михайло Драпатій став новим головнокомандувачем ЗСУ замість Олександра Сірського.
Про це повідомив президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому відеозверненні за 21 липня. "Визначивши, що новим головнокомандувачем Збройних сил України стане Михайло Драпатій", - сказав він.
Свою чергу Драпатій подякував “президентові за довіру, міністрові оборони за підтримку, а Силам оборони – за новий етап служби”.
Михайло Драпатій-це вольова, енергійна людина, яка не боїться брати на собі відповідальність. Я заочно знайомий із генералом із 2014 року, коли забезпечував оперативний супровід бойових дій у Луганській області.
Драпатій там собі блискуче продемонстрував. У серпні 2014 року підрозділ Драпатого опинився у щільному вогневому кільці на кордоні в Луганській області під постійними обстрілами з території Росії. Виявивши особисту ініціативу та взявши на собі відповідальність, Драпатій успішно вивів із оточення 260 бійців та понад 30 одиниць бойової техніки, здолавши під ворожим вогнем шлях у 160 кілометрів.
Це реальний бойовий офіцер, який пройшов усі щаблі з самого низу. Він чудово розуміє, що таке Збройні сили України, саму структуру, її плюси та мінуси.
Драпатій вже неодноразово виявляв собі як кризовий менеджер.
Відразу після початку повторного масованого наступу РФ на півночі Харківщини, бригадного генерала Драпатого назначили командувачем оперативно-тактичного угруповання військ (ОТУ) “Харків”. Під його керівництвом Силі оборони змогли оперативно зупинити просування російських військ у районі Вовчанська та Липців, повністю зірвавши стратегічні плани ворога щодо глибокого прориву.
Крім того, був Покровський напрям, де українські сили провели контрнаступальні дії та знизили темпи просування росіян. Під його стратегічним керівництвом Силі оборони провели низку локальних контрнаступальних дій, які суттєво загальмували рух окупаційних військ та завадили швидкому прориву безпосередньо до Покровська.
А це говорити про його організаційні здібності.
Водночас новому Головнокомандувачеві доведеться працювати в умовах складної ситуації на фронті. Найбільші визови наразі зосереджені на Донеччині — на Костянтинівському, Лиманському та вже Слов'янському напрямках, де становище погіршується.
Проте ефективність Драпатого залежатиме не тільки від його особистих якостей. Головне питання— чи дозволяти новому Головкому сформувати власну команду та проводити необхідні зміни в Генеральному штабі, системі планування та безпосереднього управління бойовими операціями.
Окремим фактором є можливі інформаційні та політичні атаки. З ними раніше стикалися і Валерій Залужний, і Олександр Сирський, незалежно від ефективності їхньої роботи.
Варто зауважити, що кадрові рішення щодо Головнокомандувачів часто ухвалювалися не з військових, а виключно із політичних міркувань. Саме тому Драпатому важливо отримати достатньо повноважень, щоб його не зв'язували по руках зовнішнім тиском та громадськими кампаніями.
Окремо звертаю увагу на можливе призначення Євгена Хмарі міністром оборони. Поява представника спецслужб на чолі оборонного відомства може створити окремий центр впливу та стати своєрідною противагою новому Головнокомандувачу.
Система, за якою є кілька центрів впливу, використовувалася ще за годин Леоніда Кучми. Одну впливову фігуру врівноважують іншою, тому призначення Хмари можна розглядати саме як противагу Драпатому. Якщо назначають генерала СБУ, це означає збільшення можливостей спецслужб. Втім, яке відношення СБУ має до Міністерства оборони? Це абсолютно різний функціонал.
У цьому контексті я скептично оцінюю подальші перспективи Михайла Федорова. Я припускаю, що колишнього міністра оборони могли використати для загострення конфлікту із Сірським, проте повертати його на посаду вже не планують.
Федоров тепер не розуміє, чому його не повертають на посаду міністра. Тому що використали – і все. Його завдання було торпедувати Сирського, не більше. Якщо людина за пів року не зрозуміла свого функціоналу, для чого її назначали, то це вже питання безпосередньо до Федорова.
Постійні зміни керівництва Міністерства оборони не сприяють стабільній роботі. Кожен новий керівник ведомства наводить власну команду, якій потрібна година, щоб розібратися у функціоналі та налагодити взаємодію з військовим командуванням.
П'ятий міністр оборони за цей період жодним чином не створює нормальних робочих відносин у самому міністерстві. Кожен міністр наводить свою команду, якій навіть в умовах війни потрібен щонайменше місяць-два, щоб увійти в курс справ. Це ще одна проблема, із чим може зіткнутися Драпатій.
Зміну військового керівництва на тлі “картонкових” протестів я оцінюю більш ніж критично. Спроби пояснити кадрові рішення як відповідь на настрої вулиці можуть розмивати відповідальність самої влади.
Гра в демократію – “ми почули вулицю” – в умовах війни губна для держави. Драпатому фактично дають зрозуміти на прикладі Сирського, що він залежить від настроїв вулиці. Як би подальші кадрові рішення будуть ухвалюватися з урахуванням настроїв українського народу. Але це фактично нівелювання чи перекладання ответственности: мовляв, не ми вимагали відставки Сірського.
На мою думку, подальші події покажуть, що насправді стояло за призначенням нового Головкому: реальне зміцнення обороноздатності чи сховане полювання на відьомі.
Драпатому я бажаю передусім витримки. Він справді позитивний чоловік, але за нього тривожно.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.