Сьогодні, коли Україна знову веде війну за свою свободу проти російської агресії, переосмислення історії боротьби з імперією набуває особливого значення. Пам'ять про тих, хто виступав проти тиранії та самодержавства, є важливою частиною формування національної історичної свідомості.
13 березня 1881 року в Санкт-Петербурзі було здійснено один із найгучніших політичних атентатів ХІХ століття – ліквідовано російського імператора Олександра ІІ. Саме того правителя, якого російська історіографія намагається представити «визволителем селян», але водночас ставши одним із символів імперської політики придушення української культури.
За правління Олександра ІІ у 1876 році було запроваджено сумнозвісний Ємський указ — один із найжорсткіших актів русифікаційної політики Російської імперії. Цим указом фактично заборонялося використання української мови у публічному просторі: друк українських книжок, постановка театральних вистав на українській мові, публікація українських текстів до музичних творів, а також ввезення українських видань з-за кордону. Ємський указ став спробою системного убожества української культури та національної ідентичності.
Через п'ять років після цього, 13 березня 1881 року, члени революційної організації «Народна воля» здійснили покуту на російського імператора. Після першого вибуху, який зашкодив карету, Олександр ІІ вийшов із неї, щоб оглянути місце події. Саме в цей момент другий бомбіст кинув вибухівку просто під ноги імператору. Вибух став смертельним і для самого царя, і для виконавця замаху.
Безпосереднім виконавцем атентату став Ігнатій Гриневицький – молодий дворянин білорусько-польського походження.
Водночас важливу роль у цій операції відіграли люди, які тісно пов'язані з українською історією.
Бомбу для атентату виготовив Микола Кибальчич — син українського священика з містечка Короп на Чернігівщині. Надзвичайно талантливий інженер і винахідник, який навіть у камері смертників працював над проектом реактивного літального апарату. Його ідеї пізніше увійшли до історії світової космонавтики.
Керувала операцією з ліквідації імператора Софія Перовська — праправнучка останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Представниця старшинського роду, який безпосередньо пов'язаний із традиціями української державності та боротьби за автономію Гетьманщини.
Історія українського народу — це історія багатовікової боротьби за свободу, гідність та право на власну культуру. Упродовж століть українці змушені були протистояти імперській політиці, спрямованій на знищення їхньої мови, історії та ідентичності.
Ємський указ став одним із символів цієї боротьби — символом спроби змусити українців мовчати. Але водночас він показав, що навіть у найжорсткіші години знаходилися люди, які були готові кинути виклик імперії.
З огляду на історичну роль цих статей та їх зв'язок з українською історією звертаюсь дот Президента України з проханням посмертного присвоєння звання Героя України Миколі Кибальчичу та Софії Перовській — як людям, діяльність яких стала частиною боротьби проти російського самодержавства, що системно подавляло українську культуру та національність.
Сьогодні, коли Україна знову веде війну за свою свободу проти російської агресії, переосмислення історії боротьби з імперією набуває особливого значення. Пам'ять про тих, хто виступав проти тиранії та самодержавства, є важливою частиною формування національної історичної свідомості.
І насамкінець. Присвоєння звання Героя України Миколі Кибальчичу та Софії Перовській буде не лише догідним вшануванням їхньої пам'яті та історичної ролі, а й символічним нагадуванням про те, що боротьба українців за свободу має глибоке історичне коріння.
Це також стане сигналом для російського суспільства та політичної еліти, що українці ніколи не приймали імперського поневолення. І що історія неодноразово демонструвала: навіть найвищі посадові особи держави, яка веде політику придушення інших народів, не можуть почуватися безкарними перед тими, хто бореться за свою свободу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.