Тривалі наслідки «тимчасового скасування» санкцій проти нафти РФ

Політичні дивіденди для Путіна можуть виявитися навіть важливішими за фінансові.

Під багатоденні та об’єктивно нездійснені наразі обіцянки президента Трампа налагодити прохід через Ормузьку протоку танкерів під супроводом ВМС США, Вашингтон скасував санкції на купівлю російської нафти.

Формально це зроблено як дозоване послаблення заборони.

Адже, по-перше, йдеться про скасування санкційних обмежень на купівлю лише російської нафти та нафтопродуктів, які транспортуються танкерами в морі.

По-друге, міністр фінансів Сполучених Штатів Скотт Бессент пояснив, що «США надає тимчасовий дозвіл країнам на придбання лише тієї російської нафти, яка наразі застрягла в морі».

Тобто, Мінфін США дозволяє доставку та продаж російської нафти і нафтопродуктів, завантажених на судна станом на 12 березня. Ліцензія діятиме до опівночі 11 квітня за вашингтонським часом.

Це рішення США стало продовженням їхнього попереднього дозволу 5 березня Індії теж протягом 30 днів купувати російську нафту, яка застрягла в морі. Нінішнє рішення було прийнято Вашингтоном, незважаючи на те, що 12 березня понад 30 країн-членів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) ухвалили рішення про вивільнення 400 млн барелів нафти зі стратегічного резерву для стримування цін. Це приблизно три тижні того обсягу, який проходить через нині заблоковану Ормузьку протоку (до початку кризи через неї щоденно проходило близько 20–21 млн барелів нафти).

Реальні наслідки «тимчасового скасування» санкцій проти РФ будуть набагато більш масштабними, ніж один, звичайно дуже прикрий для нас, факт поповнення російського бюджету на декілька мільярдів незапланованих нафтодоларів.  Хоча ці гроші й допоможуть РФ утримати економічну стабільність й продовжити війну проти нашої країни, суто економічний ефект від цього буде обмежений. Адже з 2022 року Росія налагодила постачання  своєї нафти з використанням танкерів «тіньового флоту».

Вона також як заливала, так і продовжує заливати своєї нафтою з великими знижками у першу чергу Китай та Індію, а також інші країни Азії. Й використовувати для цього різного роду схеми та «прокладки» для перепродажу своєї нафти через посередників, зміну прапорів суден, перевалку нафти з танкера на танкер, тощо.

Транспортні обмеження - найболючіший елемент санкцій

Результативність (хоча й обмежена) санкцій проти російської нафти була обумовлена тим, що від самого початку санкції були спрямовані не лише на заборону купівлі, а й на інфраструктуру транспортування. Й саме транспортні обмеження були найболючішим елементом санкцій. 

Не тому, що Росія не могла продавати нафту. А тому, що ці обмеження змушують її продавати дешевше, збільшують витрати і обмежують обсяги експорту. Бо ці санкції обмежують страхування танкерів, використання західного флоту, доступ до портової інфраструктури та фінансування трейдингу.

Якщо ця продумана комплексна система починає руйнуватися, фінансовий ефект санкцій швидко слабшає.

Адже, коли ці обмеження послаблюють, то, росіянам стає легше транспортувати і страхувати нафту і водначас більше трейдерів готові її купувати – оскільки ризик для покупців знижується. Це піднімає фактичну ціну російської нафти.

Крім того, зменшуються витрати РФ на «тіньову логістику» - стає дешевшим фрахт, потрібно менше посередників, зменшуються транзакційні витрати.

Зі свого боку США 100% не зможуть й навіть не будуть намагатися жорстко контролювати спроби РФ продати до 12 квітня набагато більше нафти, ніж було завантажено на танкери станом на 12 березня. Хтось має сумніви, що Росія діятиме саме так? Після рішення США транспортування для неї спрощується, збільшується швидкість обороту танкерів і стає легше продавати нафту новим покупцям. Це дозволить істотно підняти фізичні обсяги експорту. Яку мету, власне, і ставлять комбінацією зі скасуванням антиросійських санкцій США.

Політичні дивіденди для Путіна

Однак головне у тому, що послаблення санкцій щодо російської нафти (навіть часткове та тимчасове) для Кремля — це не лише економічне питання. Політичні дивіденди можуть бути для Путіна навіть важливішими за фінансові.

Само собою, що він використає факт зняття санкцій у пропаганді для внутрішньої аудиторії. Транслюючи меседжі про те, що Захід втомився від санкцій, у санкційній війні російська економіка вистояла і перемогла. Й тепер США вимушені домовлятися з Росією, оскільки світ не може обійтися без російської нафти.

Набагато важливіше те, що скасування санкцій у світі Путін використає за лекалами зустрічі з Трампом з червоною доріжкою в Анкориджі – як демонстрацію геополітичної сили. Кремль буде намагатися показати, що Росія залишається ключовим гравцем на світовому енергоринку і без неї неможливо стабілізувати глобальні ціни на нафту.

Оскільки послаблення санкцій пов’язане з кризою на Близькому Сході, яка виникла внаслідок дій США Кремль буде просувати наратив: «США «наламали дров» у Ірані й тепер змушені співпрацювати з Росією для стабільності світового ринку».

Продовження пропаганди у «дусі Анкориджу» (про який так люблять казатив Москві) важливо для позиціонування Росії як великої держави, попри міжнародну ізоляцію. 

Наступний дуже великий наслідок - розкол єдиної позиції «колективного Заходу» щодо нафтових санкцій проти РФ. Якщо Євросоюз зберігає ці санкції проти Росії, то Штати їх нехай тимчасово і обмежено, але скасували. Що Росія, безумовно, використає у реалізації своєї довгострокової стратегії розмивання санкційної коаліції. Й цю тріщину між позиціями ЄС і США намагатиметься виставити як величезний розкол. З одночасним посиленням голосів керівництва Угорщини і Словаччини в ЄС за те, щоб «зробити як USA». Й збільшенням бізнес-тиску на уряди інших країн Євросоюзу.

Дуже важлива для РФ лінія  - використання одностороннього зняття США санкцій для переконання країн так званого «Глобального Півдня» в тому, що санкційний режим слабшає. І для цих країн відкривається можливість стабільних постачань дешевої російської нафти.

Санкції — чіткий сигнал для бізнесу і фінансів. Й їхнє скасування – також  

В обох випадках міжнародні компанії дивляться не тільки на правила, а й на політичний ризик. І тепер, коли США навіть лише формально дозволили певні операції з російською нафтою, вони тим самим надіслали сигнал про те, що санкції проти РФ  - це не абсолютна константа до завершення російським агресором війни в Україні. Агресор продовжує вести війну, а санкції вже послаблюються.

А також сигнал того, що діалог із Москвою відновлюється. Внаслідок чого страхові компанії будуть охочіше страхувати російські танкери, а трейдери - активніше працювати з російською нафтою.

Тобто, ефект від «часткового-тимчасового» скасування санкцій Сполученими Штатами мультиплікується. Навіть якщо формально санкції майже не змінилися. Зроблений Вашингтоном невеликий крок з їхнього обмеження може створити відчуття у світі, що санкційна система починає ерозію.