Трампу - труба

Зараз більш актуальними є економічні питання. І в частині енергетики обговорюють не лише долю Запорізької АЕС.

Поки всі із захопленням спостерігають за війною в Ірані, дивляться як жадібні АЗС України підвищують ціни на бензин и дизель, слухають боксера Усика, який нарешті наважився озвучити свої президентські амбіції – то переговори щодо завершення війни в Україні спокійно собі тривають.

На війну в Ірані ми вплинути не можемо. На захланість власників АЗС також. Рішення Усика кожен зможе оцінити на виборах. І навіть переговори США, України і Росії поза межами впливу народу України.

Зауважте, що тільки чомусь говорять про території Донбасу як єдине невирішене питання. Хоча воно вирішене. Чи варто тоді навіть витрачати час і сили на це питання?

Зараз більш актуальними є економічні питання. І в частині енергетики обговорюють не лише долю Запорізької АЕС. Із ЗАЕС все зрозуміло: станція може працювати, так як її фактично контролює Росія, то і обслуговувати її буде Росія, а посередником, який може перепродувати (передавати) електроенергію ЗАЕС Україні буде виступати або компанії США, або зареєстровані в ОАЕ (можливо Катар чи Саудівська Аравія).

Також важливим є питання майбутнього ГТС України («Оператор ГТС» і «Укртрансгаз» як оператор підземних сховищ) і магістральних нафтопроводів «Дружба» («Укртранснафта»). Механізм вирішення цих питань також може полягати у зміні фактичного операторства цими об’єктами. І це також може лежати на столі і розглядатися на переговорах.

Головне у цьому те, що Європа (що би там то не розповідав і не фантазував) зацікавлена у доступному газовому і нафтовому ресурсі із Росії. Свідки «секти» нафти по 10 доларів і розпаду Росії – тут ви не знайдете розради.

Тому США банально зацікавлені у контролі транспортних маршрутів і піднімають це питання з Україною. Можна навіть сказати, що Трампу буде труба. Мається на увазі, він її хоче отримати. Якщо Україна не може вирішити питання транзиту російського газу і нафти із Росією, то це питання можуть вирішити США. І якщо існує україно-американський фонд, то чому у цьому фонді не можуть з’явитися активи магістральних газопроводів і магістральні нафтопроводи «Дружба», «Одеса-Броди». І вже США буде домовлятися із Угорщиною чи Словаччиною, ЄС з одного боку, і з Росією з другого боку.

От просте питання бізнес-мислення США: чому мають простоювати газові і нафтові труби, якщо вони в належному стані? Якщо ведуть переговори про продаж частини газопроводів «Північних потоків», то чому не можна вести переговори про управління ГТС України і нафтопроводів України.

Словом, переговори набагато цікавіші і багатогранніші, ніж народ України може собі уявити.