Перемовини з Путіним, Макрон й привид довгого столу

Інколи такі привиди повертаються.

У трикутнику «Україна – Європа  - Росія» на переговорах про завершення війни і гарантіях безпеки для України минулого року була можливість виступити з єдиною сильною позицією разом з Європою. Вона існувала практично весь минулий рік, але тільки як можливість гіпотетична. Яка, на жаль, не перейшла у практичну площину.

І зараз ми маємо, як казав Леонід Макарович Кравчук, те, що маємо. Що саме?

Перше  - Європа входить в переговорний процес з Росією. Вона це змушена робити, оскільки «лідер вільного світа» Дональд Трамп у переговорах з РФ має свій, окремий від Європи, порядок денний. Й. щоб відстоювати свої інтереси у переговорах з Росією, Європа змушена запустити свій власний переговорний трек. Де питання безпеки перед обличчям агресивних зазіхань РФ та її дій проти Європи займають провідне місце.

Друге  - враховуючи ту обставину, що Україна  вже де-факто є частиною (причому надзвичайно важливою) спільного європейського безпекового простору участь у цих переговорах з єдиною позицією Україна+Європа істотно посилила б позиції й нашої країни, й європейців. Такої єдиної позиції так і не з’явилось.

Тому – і це третій фактор  - зараз замість одного треку, де Україна разом з Європою виступають з тієї самої сильної позиції, про яку постійно роками кажуть політики від Вашингтону до Варшави, маємо два окремих трека перемовин з росіянами. Де й Україна, й Європа виступають зі слабких позицій.

В переговорному процесі «Україна – США – Росія» наша країна представляє тільки сама себе у відриві від міцного європейського плеча. Сподіватися, що нам у цій трійці вдасться переграти двох суперважковиків, які до того ж ситуативно часто об’єднуються разом – надія марна.

У європейців справи не набагато краще. Хай би вся Європа (не тільки ЄС, але й Велика Британія, Норвегія та інші не-єесівські країни) говорила одним голосом  - й то європейцям було б дуже складно відстоювати свої інтереси. Враховуючи зневажливе ставлення Путіна до Європи й неможливість Європи тут і зараз у питаннях безпеки обійтися без допомоги США.

Так і цього єдиного голосу немає. На початку цього місяця європейські ЗМІ писали, що Європейський Союз визначився із фаворитом на посаду спеціального посланця блоку, який буде відповідальним за відновлення прямого зв'язку з Путіним. Вибір було зроблено на користь колишнього президента Фінляндії Саулі Нііністьо. Аргументами стали його досвід у сфері безпеки, глибоке розуміння специфіки переговорів з Росією та знання російської мови.

Кандидатура Нііністьо – дуже гидна і в нинішніх умовах, мабуть, оптимальна. Але замість того, щоб надати йому всі повноваження для представлення інтересів Європи президент Франції Макрон просто одночасно-паралельно протискає свій окремий трек перемовин з Путіним. Якраз в ті дні, коли – до речі, за участі Макрона  - європейці визначали кандидатуру Нііністьо як єдиного представника для перемовин з РФ, головний дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонн здійснив неафішований візит до Москви для зустрічі з представниками Кремля, зокрема з помічником Путіна Юрієм Ушаковим.

Початок є – після Макрона своїх гінців до Путіна напевно будуть засилати й інші європейські лідери. Путіну для цього навіть нічого робити не буле потрібно. Від такого різноголосся Європи він, на жаль, залишиться у виграші та у сильної позиції вершителя доль різних європрохачів. Із задоволенням прогинаючи під себе слабкі розрізненні лозини разом великого і сильного європейського віника. Класика - Divide et impera. Тобто, розділяй і володарюй.

Незважаючи на втрачений час, просто зараз для України і Європи є можливості сформувати єдину сильну позицію. Один варіант  - витупати нашій країні з єдиною узгодженою позицією зі спецпослаником Європи для переговорів. Якщо їм стане Нііністьо – це можна буде зробити достатньо швидко.

Другий варіант  - домовитися про єдину позицією на перемовинах України і ядра Європи (Німеччина  з її найбільшими фінансово-економічними можливостями, Британія з її великими можливостями у сфері безпеки, країни Скандинавії та Балтії). Якщо цей формат буде ефективно працювати на практиці  - всі інші європейські країни підтягнуться.

Розвиток подій у перемовинах навколо завершення війни в Україні й російська загроза, яка нависла над Європою міцно підштовхує нашу країну і європейців до того, щоб цього разу не втратити можливість і об’єднати позиції й можливості України і Європи в одне ціле. Отримавши ту саму сильну позицію в перемовинах, яка так потрібна й нам, й європейцям.