Без контролю. Чому аудит антикорупційних органів досі не проведено

Наші іноземні партнери вже не палають бажанням надсилати своїх представників до комісій, які проводять аудит

Національне антикорупційне бюро України пройшло перший у своїй історії незалежний аудит, відзвітував ще влітку 2025 року директор НАБУ Семен Кривонос. І це правда. Перший за десять років існування Бюро аудит дійсно відбувся. Перший – він же і останній. До НАБУ я ще повернусь, а поки що підніму питання про перевірку інших антикорупційних органів. Коли вона відбудеться та у якому форматі? Хто її проводитиме і якими будуть наслідки такої перевірки? Все це поки що не зрозуміло, не додалося ясності і після того, як я скерувала два запити щодо аудиту до відповідних установ.

Ваші питання – наші відповіді

Тоді ж, коли був проведений перший аудит НАБУ – тобто в середині 2025-го – Кабінет міністрів України ухвалив рішення і щодо формування комісії для проведення зовнішнього аудиту АРМА – Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Це було зроблено у рамках реформи АРМА, про яку тоді багато говорилося. Закон, який оновив діяльність АРМА, вступив в силу 30 липня 2025 року. Тоді ж Секретаріату Кабміну було дане доручення у 10-денний строк підготувати перелік міжнародних партнерів, які здійснювали відповідну підтримку Україні – вони мали надати кандидатури до складу аудиторської комісії.

Минуло пів року, проте про роботу комісії та результати проведеної нею перевірки наразі не чутно. По новини щодо цього я звернулася до Мінюсту і з отриманої відповіді дізналася про таке. По-перше, проінформувала мене заступниця міністра Людмила Сугак, українська сторона стикнулася зі складнощами при зверненні до партнерів, які мали рекомендувати кандидатури до складу комісії. Зокрема, інформує Сугак, Офіс Ради Європи відмовився делегувати свого кандидата, бо такий крок суперечив би функціоналу РЄ та створив би конфлікт інтересів. Не захотіло «гратися» в аудит і ОБСЄ – в цій структурі зауважили, що не мають досвіду роботи у подібних комісіях, а тому також відмовили.

І все ж комісію – невдовзі після мого листа – вдалося сформувати. 28 січня прем’єрка Юлія Свириденко повідомила, що уряд затвердив її склад. А до складу комісії входять чотири іноземці – румун Корнел Келінеску, британка Джил Томас, нідерландка Жаклін ван ден Бош та поляк Пшемислав Мусялковський. Всі вони є експертами у галузі боротьби з відмиванням коштів та фахівцями з повернення активів. Запропонував їх уряду Мінюст лише 19 січня 2026 року, бо до цього часу тривали натужні пошуки членів комісії.

Такі складнощі є досить показовими, адже демонструють те, що наші партнери або втомилися від потреби перевіряти структури, створені на їхню ж вимогу, або більше не бачать сенсу в самому аудиті, бо ті механізми контролю, які застосовуються сьогодні, є недієвими. Нині справу зроблено, і комісію сформовано, проте немає певності у тому, що аудит таки буде проведено – справа може загальмувати, як це вже було у випадку з НАЗК.

Друга відповідь – на інший мій запит – надійшла з Офісу Генерального прокурора. У листі до ОГП я цікавилася ще однією перевіркою – Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Там також – в силу закону – до складу комісії, яка здійснюватиме перевірку, генпрокурор призначає трьох членів, яких рекомендували міжнародні організації. Але після ухвалення нового закону про САП стартом її роботи як незалежної юридичної особи визначено 21 березня 2024 року. Відтак (враховуючи, що аудит проводять раз на два роки) час до 21.03.2026 ще є. І, як пишуть мені у відповіді, на даний момент механізми створення комісії для перевірки діяльності САП «опрацьовуються». Отож, варто лише зачекати.

А поки будемо чекати, подивимося на те, що було (або не було) реально зроблено для перевірки діяльності антикорупційних органів.

НАБУ: один раз на десятиліття

Перевірка Національного антикорупційного бюро стосувалася не всього десятилітнього існування НАБУ, а лише короткого періоду часу: від 6 березня 2023 року до 18 листопада 2024-го. Йшлося, таким чином, про півтора роки. Але чому саме ці дати?.. Тому що перша відповідає моменту призначення директором НАБУ Семена Кривоноса, а друга – це дата затвердження міжнародною комісією методики проведення аудиту.

Що в такому разі робити із періодом від 2015-го (моменту заснування Бюро) і до початку 2023-го? Вочевидь, із цими вісьмома роками вже ніхто й нічого не збирається робити. Це пройдений етап та перегорнута сторінка, перевіряти яку не стануть. Тож логічніше питати, хто й коли вивчатиме роботу НАБУ, починаючи від листопада 2024 року і далі? Особисто мені це невідомо. Можливо, від наступної перевірки нас відділятимуть ще 10 років – хтозна… 

Але великого сенсу у такій перевірці нема. Звіт, представлений аудиторами у 2025 році, зафіксував, що керівництво НАБУ нехтує перевірками на доброчесність. А ефективність перевірки способу життя детективів – фактично нульова: «KPI (ключовий показник ефективності) не дає уявлення про ефективність або результативність моніторингу способу життя, а відносно невелика кількість моніторингових заходів на рік зменшує значущість цього показника з точки зору результатів», – говорилося у звіті.

В одній зі своїх попередніх публікацій я детально розбирала цей звіт, і щоб не повторюватися, нагадаю лише про те, що навіть дуже поверхова перевірка НАБУ (а вона була саме такою) не дозволила аудиторам поставити Бюро скільки-небудь задовільну оцінку.

«Станом на сьогодні НАБУ не здійснило жодного результативного кримінального провадження щодо витоків інформації з боку власних працівників під час досудового розслідування, що становить значну репутаційну загрозу для Бюро», – йшлося, зокрема, у звіті. Тобто жодної справи, переданої до суду, жодного обвинувального акту, попри десятки публічних скандалів і заяв – на це у НАБУ за звітний період так і не спромоглися.

Додам і те, що якби не відповідна вимога МВФ, даний звіт не народився би взагалі. І це погано, що передбачена законом перевірка проводиться тоді, коли тиснуть чинники, пов’язані з фінансами, а не з антикорупційною роботою всередині країни. Це дуже сильно здешевлює аудит, особливо коли той робиться абияк – як то кажуть, про людське око і на відчіпного.

САП: у генпрокурора Клименка свій власний аудит

Та хай там як, а НАБУ свій єдиний аудит провело. Що ж тоді відбувається з САП?

Олександр Клименко, очільник САП, виконує свої обов’язки четвертий рік, і це достатній термін для того, аби пройти оцінювання. Але жодне оцінювання поки що не проводиться. Натомість Клименко – починаючи з 2025 року – дає інтерв’ю медійникам, розповідаючи, як постраждала автономність його структури після ухвалення Верховною Радою законопроєкту №12414. Цей документ і спричинив «картонковий Майдан». А Майдан своєю чергою «відкотив» деякі положення цього закону назад, проте очільник САП залишається незадоволеним.

«Я вам розповім про те, чим була САП до того, як були прийняті зміни, – каже Клименко. – Тому що зараз це зовсім інша інституція. А до цього САП — це орган прокуратури, який мав виключну компетенцію здійснювати процесуальне керівництво в справах, які розслідувало НАБУ. Тобто будь-який корупційний злочин про топкорупцію розслідувався Національним антикорупційним бюро ― і лише Спеціалізована антикорупційна прокуратура могла здійснювати там процесуальне керівництво. Це була повністю незалежна антикорупційна інфраструктура в Україні, яка займалася саме топкорупцією, ― тобто тією корупцією, яка, згідно з законом, загрожує безпеці нашої держави».

Ось ще цитата з Клименка: «Ми мали боротися з топкорупцією: серед міністрів, депутатів, суддів, усіх топчиновників. Наразі керівникові САП залишили повноваження повідомляти підозри тільки головам сільських та селищних рад (…). НАБУ й САП були абсолютно незалежні від будь-якого політичного впливу і малу свою виключну підслідність, яку не можна було порушувати. Це робило інфраструктуру унікальною. Вона вважалася однією з найкращих у світі моделей, яку хочуть перейняти інші країни та впровадити в себе. Наразі цього всього немає», – каже Клименко.

Оцінити роботу «унікальної інфраструктури» поки немає можливості, бо аудит САП  не проведено.. Втім, генпрокурор Руслан Кравченко має намір провести свій власний аудит: щоправда, не в буквальному розумінні, тобто не той, про який говорить закон. Кравченко заявляв, що проведе вибіркову перевірку справ, розслідуванням яких займалися САП та НАБУ. Не всіх, звісно, бо таких проваджень – забагато. Рандомно він перевірить справи, які тягнуться роками. Про це Кравченко говорив під час засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування можливих фактів корупції або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади.

Чи здійснювався такий  «аудит» Генпрокурором наразі невідомо. Відомо інше: він призначив до складу комісії з обрання кандидатів на топпосади до САП адвоката Олексія Шевчука. Його кандидатура не сподобалася громадським активістам, але ОГП вийшов із публічною комунікацією щодо цього та роз’яснив, що існує процедура призначення та процедура звільнення члена конкурсної комісії. І лише на підставі певного ряду обставин Генеральний прокурор має право ухвалювати рішення про заміну члена комісії, а щодо Шевчука таких підстав нема.

Конкурсна комісія обиратиме невдовзі наступника Клименка (коли його строк на посаді добіжить кінця); іншими словами, вона обиратиме керівника САП, першого заступника керівника САП та заступника керівника САП. Чим завершиться її робота – буде видно з часом.

НАЗК: «хвіст» справи Міндіча

Не без скандалу – і у ще одній структурі, Національному агентству з питань запобігання корупції. Нагадаю, що «справа Міндіча» кинула відчутну тінь на НАЗК, працівники якого підозрюються в отриманні хабаря. В самому НАЗК це, звісно, заперечують. 12 січня НАЗК заявило, що службова перевірка не виявила причетність її людей до жодної корупції – як це начебто закидає Національному агентству НАБУ. Але тут, мабуть, не це важливо, а те, що ще минулого року тимчасова слідча комісія ВРУ назвала «неефективною» роботу НАЗК, як й результати контролю е-декларацій у секторі правопорядку, адже перевірки майже не торкнулися статків посадовців НАБУ, САП, ДБР, суддів.

У листопаді 2025 року голова комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна ініціювала законопроєкт про невідкладний незалежний аудит НАЗК. Причому, за словами Радіної, цей аудит мав розпочатися ще влітку, але цього не сталося, бо міністерство юстиції та НАЗК фактично його заблокували. «Зараз урядом затверджено понад 250 (!) критеріїв оцінки роботи НАЗК. За моєю інформацією, міжнародні партнери неодноразово вказували НАЗК на те, що кількість критеріїв необхідно привести у відповідність до здорового глузду – інакше аудит знову забере півтора року. Адекватно оцінити роботу Агентства значно меншою кількістю критеріїв можливо і потрібно», – зазначила Радіна.

Вона також наголошувала, що, враховуючи інформацію з плівок НАБУ, а також те, що негайне проведення аудиту є рекомендацією останнього звіту Єврокомісії, час для зволікань вичерпано. І все таки жодного руху в цьому напрямку не відбувається і по цей час. Хоча минув і листопад, і грудень, а зараз вже добігає кінця січень.

Без контролю за роботою антикорупційних органів значення їхньої діяльності автоматично обнуляється, так само, як і у тому випадку, коли цей контроль не тягне за собою жодних наслідків. Профанація перевірок не призводить ні до чого доброго – здається, це починають розуміти навіть на Заході, де елегантно відсторонюються від усіх «перевірочних» комісій. І якщо це ще не колапс нашої «антикорупції», то, як мінімум, дуже серйозна її проблема.