Переговори про хаос

Спостерігаючи за черговими оцінками результатів переговорів України і США, Зеленського і Трампа виникає питання: а що оцінювати?

Землі уступаємо, армію будемо скорочувати, гроші для відновлення не отримуємо, гарантії (фактично ніякі) іще гірші за Будапештський меморандум, вибори будуть контрольовані ззовні. Як це назвати? Напевно, мирним договором.

Проблема цих переговорів у тому, що вони не є суб’єктними. Трамп знайшов спільну мову із Путіним та консультується із ним. Трамп дає вказівки і прогинає Німеччину, Францію і Великобританію. Зеленський, відповідно, спілкується із Німеччиною, Францією і Великобританією. І де у цьому всьому проглядається суб’єктність України? І це не проблема виключно Зеленського – він просто підхопив і несе далі стяг анти-суб’єктності, коли держава все більше і більше погрузає у залежності (будь-якого виду).

А тому очікувати від однієї-другої-третьої зустрічі Зеленського з Трампом чогось нового не можна. Тим паче, коли головні аспекти майбутнього мирного договору зрозумілі. І це навіть не лише те, що появилось у вигляді «20 пунктів». Демонстративні показові виступи про Запорізьку АЕС з боку Трампа і Путіна (майнінг біткоїна) – це лише іще один фактор несуб’єктності.

При цьому купа питань, які стоять на порядку денному переговорів – транзит газу, видобуток газу, процес продажу (приватизації) інших АЕС України або участі у їх управлінні з боку США, експорт електроенергії – цього всього ніби немає, але воно є. Я вже мовчу про повноцінну реконструкцію ТЕС, ГЕС, ТЕЦ, підстанцій «Укренерго» - і це також непомітно проходить у переговорах. «Видишь суслика? Нет. А он есть».

Зараз відбувається просто узгодження питання «як не допустити обвалу України у хаос». Україна фінансово катастрофічно залежна від грошей ЄС, вже без США. Хаос економічний, коли долар буде по 100 грн (страшний сон населення і бізнесу). Хаос політичний, коли до влади почнуть рватися усі кому не лінь. Адже важко уявити собі поствоєнну Україну із президентом Зеленським. Він напевно і сам це розуміє. Та й натяки США доволі грубі і прямі. І якщо так звані соросята (як зневажливо називають групи активістів історично пов’язаних із США і ЄС) плекають ілюзії свого реваншу, то реальність може виявитися зовсім протилежною.

Тому звертати увагу на спроби затягнути переговорний процес з одного боку, і спроби з другого боку вже зараз «on the spot» поставити крапку у війні і переговорах - це лише «робити собі нерви».