«Мирний план» без ясності: документ, який пахне компромісами, але не миром

Французька Le Monde опублікувала розширену версію мирного плану, представленого Зеленським. Нові формулювання щодо відведення військ, міжнародних сил та економічної зони на Донеччині викликають більше запитань, ніж відповідей. Повна версія мирного плану з 20 пунктів містить небезпечні розмиті формулювання — від визнання лінії зіткнення до можливості економічної зони на Донеччині без чітких гарантій безпеки. Нові пункти про відведення військ і спеціальну економічну зону на Донеччині нагадують старі сценарії, які завершувалися не миром, а новою фазою війни.

Французька Le Monde опублікувала повнішу версію мирного плану з 20 пунктів, який Зеленський представив напередодні. Ця версія, як зазначають українські медіа, відрізняється від скороченого викладу, що з'явився раніше, насамперед формулюваннями про можливе відведення військ та варіанти затвердження рішень по Донецькій області.

План із 20 пунктів у викладі Le Monde:
1 — Суверенітет України буде підтверджено. Україна визначається як суверенна держава, а всі сторони, які підписали угоду, підтверджують це підписами.
2 — Документ описується як повний та беззастережний пакт про ненапад між Росією та Україною. Для підтримки міцного світу має бути створений механізм моніторингу лінії зіткнення з використанням безпілотного повітряного спостереження, щоб оперативно фіксувати порушення та вирішувати суперечки. Технічні групи мають завершити опрацювання деталей.
3 — Україна отримає надійні гарантії безпеки.
4 — У мирний час чисельність української армії має становити 800 000 осіб.
5 — США, НАТО (Організація Північноатлантичного договору) та європейські держави, що підписали угоду, нададуть Україні гарантії безпеки за зразком статті 5. Якщо Росія вторгнеться в Україну, крім скоординованої військової відповіді будуть відновлені всі глобальні санкції проти Росії. Якщо Україна вторгнеться в Росію або відкриє вогонь російською територією без провокації, гарантії безпеки вважатимуться недійсними, якщо Росія відкриє вогонь Україною, гарантії безпеки набудуть чинності. Двосторонні гарантії безпеки не виключаються цією угодою.
6 — Росія формалізує політику ненападу щодо Європи та України у всіх законах та документах, необхідних для ратифікації.
7 — Україна стане членом Європейського союзу (ЄС) у певні терміни, а в короткостроковій перспективі отримає преференційний доступ до єдиного ринку ЄС.
8 — Передбачається масштабна глобальна програма розвитку України, зміст якої буде визначено окремою угодою про інвестиції та майбутнє процвітання. У документі перераховуються напрямки, які вона має охопити, включаючи створення українського фонду розвитку для інвестицій у сектори, що швидко зростають, у тому числі технології, центри обробки даних та штучний інтелект; співробітництво США та американських компаній з Україною та спільні інвестиції в реконструкцію, розвиток, модернізацію та експлуатацію газової інфраструктури України, включаючи газопроводи та сховища; спільні зусилля щодо відновлення потерпілих від війни районів для реконструкції та модернізації міст та житлових кварталів; розвиток інфраструктури; видобуток корисних копалин та природних ресурсів; спеціальний механізм фінансування Світового банку для гарантування коштів та прискорення цих зусиль; робочу групу високого рівня із залученням керівника глобального фінансового сектора, якому доручать організувати реалізацію стратегічного плану реконструкції та максимально використати перспективи майбутнього розвитку.
9 — Передбачається створення кількох фондів для відновлення української економіки, реконструкції постраждалих районів та регіонів та вирішення гуманітарних проблем. США та європейські країни мають створити фонд капітальних інвестицій та грантів із цільовим обсягом у 200 мільярдів доларів для прозорого та ефективного фінансування України. Для відновлення України передбачається мобілізувати широкий спектр капіталовкладень та інших фінансових інструментів, а глобальні інститути з питань відновлення використовуватимуть механізми, покликані зміцнити та полегшити ці зусилля. Україна заявляє про намір застосовувати найвищі світові стандарти для залучення прямих іноземних інвестицій та залишає за собою право вимагати компенсацію за завдану шкоду.
10 — Після укладання угоди Україна прискорить процес укладання угоди про вільну торгівлю зі США.
11 — Україна підтверджує, що залишиться неядерною державою відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
12 — Запорізька атомна електростанція експлуатуватиметься спільно трьома країнами — Україною, США та Росією.
13 — Обидві країни зобов'язуються реалізовувати в школах та суспільстві освітні програми, що сприяють взаєморозумінню та терпимості до різних культур, а також боротьбі з расизмом та забобонами. Україна застосовуватиме правила ЄС щодо релігійної терпимості та захисту мов меншин.
14 — У Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях лінія дислокації військ на дату угоди фактично визнається лінією дотику. Сторони фактично підтверджують, що це лінія зіткнення, де вони знаходяться. Повинна зібратись робоча група, щоб визначити передислокацію сил, необхідну для припинення конфлікту, а також параметри потенційних майбутніх спеціальних економічних зон у Донецькій області. Після створення аналогічної бази для пересування військ вздовж лінії зіткнення буде розгорнуто міжнародні сили для забезпечення дотримання угоди. У разі ухвалення рішення про створення такої зони буде потрібне спеціальне схвалення українського парламенту або проведення референдуму. Для набуття чинності угоди Російська Федерація має вивести свої війська з Дніпропетровської, Миколаївської, Сумської та Харківської областей. Сторони погоджуються поважати правила, гарантії та зобов'язання Женевських конвенцій 1949 року та їх Додаткових протоколів, що повною мірою застосовуються на території, включаючи загальновизнані права людини.
15 — Узгодивши майбутні територіальні домовленості, Російська Федерація та Україна зобов'язуються не змінювати ці домовленості силою.
16 — Росія не перешкоджатиме використанню Україною Дніпра та Чорного моря з комерційною метою.
17 — Буде створено гуманітарний комітет для вирішення невирішених питань. Усі військовополонені, включаючи засуджених у Росії з 2014 року до теперішнього часу, будуть обміняні за принципом всі на всіх. Усіх утримуваних мирних жителів і заручників, включаючи дітей та політичних в'язнів, буде звільнено. Буде вжито заходів для вирішення проблем та усунення страждань жертв конфлікту.
18 — Україна має провести вибори якнайшвидше після підписання угоди.
19 — Угода заявляється як така, що має обов'язкову юридичну силу. Контроль та гарантії виконання будуть здійснювати мирні поради під головуванням президента Дональда Трампа, у механізм увійдуть Україна, Європа, НАТО, Росія та США. У разі порушень застосовуватимуться санкції.
20 — Після того, як усі сторони ухвалять угоду, негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Українські медіа звернули увагу, що ключова відмінність повної версії від скороченої — пункт про механіку відведення військ та створення вільної економічної зони на Донеччині: у розширеній версії, окрім референдуму, допускається варіант затвердження рішення парламентом, що виглядає більш реалістично на практиці.

Там же вперше прямо з'являється ідея міжнародних сил, які мають бути розгорнуті вздовж нинішньої лінії зіткнення після узгодження бази, але сам порядок дій у цьому блоці залишається неочевидним: з тексту важко зрозуміти, коли саме має прийматися рішення про виведення військ з Донецької області — до припинення вогню або вже після, які саме міжнародні сили мають на увазі зону та саму вільну економічну зону.

Окреме питання – статус документа. У переказі журналістів він подається як нова версія плану завершення бойових дій, але незрозуміло, чи йдеться про побажання Зеленського, про узгоджену зі США позицію чи проміжний документ для торгу, який тільки належить наповнити конкретними зобов'язаннями.

Також не зрозуміло, хто вже вніс редагування, а якщо не вніс, то коли саме він це зробить, щоб не лише встигнути узгодити позиції всіх сторін, а й внести зміни. Тому що виглядає це як версія, яку погодили у Майамі минулих вихідних і тепер відправили до Москви та України, яка тестує на черзі соціальні мережі, який суспільний резонанс отримає ця публікація.

Джерело Bloomberg, близьке до Кремля, на цьому фоні описує документ як відправну точку для переговорів, але вказує на те, що план не містить важливих для Росії пунктів і не відповідає на багато питань. За його словами, Росію не влаштовує відсутність гарантій подальшого розширення НАТО на схід та нейтрального статусу України у разі її вступу до ЄС, у плані немає обмежень на повоєнні збройні сили України, яких вимагає Москва, та чітких гарантій статусу російської мови.

Також Росія хоче ясності щодо зняття санкцій і про сотні мільярдів доларів російських державних активів, заморожених на Заході, але саме документ джерело називає «досить типовим українським планом» і додає, що його вивчать «з холодною головою».

The Washington Post, аналізуючи представлений проект, наголошує на іншому — Зеленський вперше заявив про готовність до виведення військ і що це може виглядати як перший крок до компромісу з територіального питання.

«Останній план ясно показує, що Україна, як і раніше, виступає проти ідеї примусового виведення військ зі сходу країни, але розгляне таку можливість, якщо Росія надійде аналогічним чином. Мета полягає у створенні вільної економічної зони, яка не контролюється жодною з військових структур», — пише газета.

Навіть у логіці The Washington Post реалізація цієї частини впирається у дві практичні стіни: необхідність процедури суспільного схвалення, яку складно організувати без припинення вогню, та необхідність згоди Росії на цей та інші пункти. Плюс залишається важка технічна частина — хто і як адмініструватиме територію, де пропонується створити вільну економічну зону, і як це поєднуватиметься з присутністю міжнародних сил та режимом припинення вогню.

Якщо зіставляти цей пакет із колишньою публічною позицією Києва, то сам факт появи формул про відведення військ та варіанти створення зони на лінії зіткнення можна трактувати як розширення діапазону допустимих рішень.

У нинішньому вигляді документ одночасно виглядає і як політичний сигнал, і як набір широких формулювань, де найконфліктніші елементи виписані максимально розпливчасто, залишаючи простір для різних трактувань сторін.

Ми вже це проходили. Знаємо чим закінчиться.