Таємна місія Сі у закінченні війни в Україні

Завершити російську війну в Україні без Китаю вже немає можливості.

Велика кількість різних рухів у другий половині минулого місяця навколо обговорення умов закінчення російсько-української війни з боку США, України та Європи підняла велику кількість пилу. І змістила фокус уваги з того важливого факту, що вікно можливостей для закінчення війни в Україні відчинилось не після публікації 28 пунктів плану мирного врегулювання Дмітрієва-Віткоффа. Відчинилось воно наприкінці жовтня, як і прогнозував Інститут «Діалог» 30 вересня у аналітичному матеріалі «Вікно можливостей» для закінчення війни відчиниться через місяць». Й відбулося це у результаті фіксації статус-кво нової геополітичної реальності паритету між США і Китаєм як двома рівновеликими центрами світової політики на зустрічі Дональда Трампа і Сі Цзіньпіня 30 жовтня у Південній Кореї. 

Про це необхідно нагадати, оскільки списи зараз ламаються навколо хибного положення: «Нехай США, Україна і Європа вдало погодять остаточно між собою компромісний план  - його реалізація приречена зайти у тупик, тому що Росії потрібен лише варіант «всейодразу».

Тих, хто повівся на ці манівці у стилі «всьопропало», можна заспокоїти. Оскільки не варто сприймати ситуацію на світовій геополітичній шахівниці з демонстративним тупотінням на місці кремлівської тури в якості а) єдиного і б) головного сюжету великої шахової партії із закінчення війни в Україні.

Так, це важливий елемент партії й тура Кремля важить побільше,  ніж індійські та бразильські слони, а тим більше чисельні пішаки. Але ферзями і королями рухають у цій партії не в Москві, а у Вашингтоні та Пекіні.

Бо, з одного боку, війна в Україні стала важливим елементом глобальної проблеми протистояння двох таборів («колективного Заходу» на чолі з США і «Осі руйнування» правил існуючого світового порядку Китай – Росія – Іран – Північна Корея на чолі з Китаєм). А з іншого боку, закінчення цієї війни обов’язково стане елементом глобального рішення, яке ухвалять перш за все керівники країн-лідерів обох таборів. Старт цьому процесу очільника США і Китаю дали 30 жовтня на своєї зустрічі в південнокорейському місті Пусані.

Цей їхній спільний старт був потрібний внаслідок того, що завершити російську війну в Україні без Китаю вже немає можливості. Оскільки виникла нова геополітична реальність з паритетом між двома полюсами тяжіння «нового дивного світу» зразку 2025 року в умовах гострого суперництва між ними. Коли - не виключно внаслідок хаотичних дій Трампа, але в значній мірі саме через них – США остаточно перестали бути державою-одноосібним гегемоном у світі. А Китай явно кинув виклик Штатам й намагається відібрати у них звання гегемона, хоча є підстави стверджувати, що йому в підсумку цього не вдасться зробити.

В цій новій реальності Росія без масованої підтримки Китаю не здатна продовжувати війну проти нашої країни. А Сполучені Штати, від підтримки яких залежить здатність України чинити опір ворогу, налаштовані якомога скоріше закінчити «гарячу фазу» війни. Й готові розглядати умови цього закінчення в одному комплекті з іншими складовими великої угоди. Великої угоди в першу чергу з Китаєм, а вже в другу чергу  - з Росією, як залежним від Китаю геополітичним гравцем.  На старті діалогу про новий устрій світу кремлівського «паперового тигра» на рівних з собою лідери двох ворогуючих таборів до розмови не запросили.

Бо грати на рівних з США і Китаєм в облаштуванні нового світового порядку путінська Росія хоча й дуже хоче, але не зможе. А тому ключове рішення щодо закінчення війни в Україні будуть ухвалювати керівники Сполучених Штатів та КНР. З підключенням Росії вже на етапі реалізації цього рішення.

Що стосується Європи, то наприкінці вересня Інститут «Діалог» констатував: за місяць, який залишався до початку предметного обговорення умов закінчення війни в Україні Трампом та Сі, наша країна та європейські партнери мають можливість узгодити єдину і сильну позицію, з якої вони будуть виступати у діалозі з США та Китаєм.

Для того, щоб Трамп і Сі змушені були врахувати інтереси України та Європи, це має бути дійсно саме єдина та сильна позиція. Умовно кажучи, не часткове перетинання інтересів двох складових – EU і UA, а злита воєдино позиція EUA^ «Якщо цього моноліту EUA не з’явиться  - інтереси й України, й Європи поодинці будуть підпорядковані резонам двох «великих хлопців». І, як мінімум, не достатньо враховані».

Власне кажучі, що й трапилось – й наша країна, й європейці були в шоці від повного ігнорування їхніх запитів щодо умов миру і надання гарантій безпеки у першому варіанті мирного плану Трампа із 28 пунктів. Знадобилося блискавичне антикризове реагування і залучення всіх дипломатичних талантів Марко Рубіо на переговорах у Женеві, щоб цю ситуацію виправити.

Якою буде роль Китаю у складанні пазлу «Закінчення війни в Україні»?

Це надзвичайно важливе питання.

Перш за все, треба зазначити, що наступного ж дня після перемовин 23 листопада у Женеві з виходом на нову компромісну й прийнятну для України та ЄС формулу мирного врегулювання Трамп подзвонив Сі Цзіньпіну та проінформував його про результати перемовин.

Однак Китай не тільки не повідомив про обговорення лідерами США і КНР теми війни в Україні, а й досі не визначив публічно своєї позиції.

Схоже, поки що Китай воліє спостерігати ззовні за заявами і діями учасників у квадраті США – Україна – Росія – ЄС. І хоче надати можливості своєму молодшому партнеру РФ отримати максимум дивідендів в результати демонстрації свої впертості й наміру вимагати задоволення всіх кремлівських «хотєлок». З тим, щоб на наступному етапі вже долучитися до процесу самому й отримати максимум дивідендів від своєї золотої акції ключового посередника. Який єдиний має вплив на Путіна й здатний скорегувати його позицію.

У разі практичної реалізації стратегії «Китай - відповідальний та виважений нейтралізатор Росії» знадобиться офіційне запрошення Пекінові від США та ЄС узяти участь у мирному процесі для ширшої легітимності.

Росія, природно, погодиться на формат консультацій за участі Китаю. Недаремно ж минулого тижня Путін у сусідньому з Китаєм Киргизстані наголосив, що він збирається домовлятися про закінчення війни в Україні з «основними міжнародними гравцями»: «Нам потрібно, щоб наші рішення були визнані основними міжнародними гравцями. Це має значення».

Погодившись на запрошення від двох таких впливових посередників як США і ЄС стати третім не зайвим посередником, Пекін зможе показати себе відповідальним світовим гравцем. Це дозволить йому на фоні хаотичних і деструктивних дій Дональда Трампа у геополітиці та геоекономіці закріпити за Китаєм реноме стабільного і прогнозованого «гравця за правилами». А заодно й зберегти доступ до європейських ринків. Таким чином, Китай отримує імідж світового миротворця, а Україна — додатковий дипломатичний простір.

Для реалізації цієї стратегії Пекіну достатньо буде надати згоду разом із США та Європою стати співмодератором мирної конференції, яка може відбутися цієї зими.  Для залучення Росії до участі у цій конференції та її погодження на припинення вогню у Китаю є всі необхідні економічні важелі. Й за необхідності він зможе їх калібровано застосувати.  

Тобто, Пекін увійде у широку групу міжнародних гарантів, але у будь-якому випадку без жорстких зобов’язань для себе. В такому випадку КНР зможе із користю для себе використати процес для балансування між США та ЄС з одного боку і Росією з іншого. Бо Вашингтону та Брюсселю Китай  покаже, що не тільки на рівні заяв, але й на практиці хоче стабільності, а Москві — що не «зливає» союзника.

Як підсумок миротворчих зусиль Китаю цілком можна обговрювати надання Китаєм обмежених гарантій Україні та Євросоюзові  - політичних, а не військових. У цьому форматі КНР підтримуватиме майбутню систему безпеки для України, узгоджену з ЄС та США та виступатиме як «політичний запобіжник» новим агресвним діям РФ проти нашої країни та європейців.

У разі успіху реалізації цієї стратегії – це буде стовідсоткова стратегія «Win-Win» й для нашої країни, й для всіх ключових міжнародних гравців.

#закінчення війни в Україні