Мир не за горами Швейцарії

Щодо мирної угоди України та Росії. Вона вже відбулась. Просто Україну підганяють (https://t.me/korolchuk_energy/599).

Події, свідками яких ми є зараз, лише уточнюють інтереси третіх сторін, посередників, учасників (наприклад, Туреччина, Білорусь чи Саудівська Аравія). Не США, і не Росії, і не України – тут вже все ясно. І не ЄС. Тут вже кожен отримав своє. Ні, звичайно, можна тішити себе і далі ілюзіями, але позиція США доволі проста і прямолінійна.

Тому можна лише спостерігати за легалізацією угоди, її закріплення у суспільстві і легітимізацію оприлюднених і не оприлюднених умов. А звертати увагу на ігрища у медіа і «джерела» чи рахувати кількість поламаних ручок – це лише фон.

Якщо говорити про текст, то мова, до речі, не про так звані «28 пунктів Трампа». Це лише важлива, але загальна «рамка». Наївно вважати, у такому важливому документі відсутні, наприклад, прямі питання про російську мову і Українську православну церкву (УПЦ). А це два гуманітарних питання, без яких мирний договір навряд чи буде реалізований.

Також доволі примітивно вважати, що описана доля Запорізької АЕС близька до істини. «Запорізька атомна електростанція буде запущена під наглядом МАГАТЕ» , - сказано у нібито проекті мирного договору. Так МАГАТЕ у будь-якому випадку буде за цим слідкувати. А от якою буде схема роботи ЗАЕС, хто буде операційним посередником (США, ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Туреччина) – це відкрите питання. Це ж стосується і ГТС, якої фактично також взагалі немає у проекті мирного договору, а вона (ГТС) на переговорному столі була і має отримати також свою «схему».

Але найцікавіше, що скоріше за все, частина питань буде входити в непублічний договір. Так, не сумніваюсь, що головні і важливі пункти будуть «тіньовими». І зливати їх ніхто не буде, і у медіа вони не появляться. Ну, вже так повелось у всіх війнах. І не лише війнах. Згадайте лише таємну домовленість у Відні між Порошенко, Кличко і Фірташем щодо посади президента, мера Києва, яка мимоволі стала відомою пізніше через суд.

Взагалі дивно бачити дискусії щодо темпів, часу, умов, відмов чи затягування переговорів і укладення договору про завершення війни України і Росії. Що обговорювати? Документ, де по суті просто розставляють коми і крапки?

Адже у публічному проекті немає багатьох ключових умов. І не лише тих, що стосуються енергетики. Наприклад, що буде із військовими в принципі. Їх політичні права, наприклад. Бо навіть, якщо у договорі дозволять залишити в армії 600 тис. осіб, то при відсутності фінансування вже через рік там в кращому випадку залишиться 100 тис, якщо не менше.

А соціальні виплати для військових та їх сімей– ветеранів (пенсіонерів), працездатних інвалідів, непрацедатних інвалідів, чинних військових, виплати за смерть на війні або за інвалідність (там можуть бути десятки і десятки млрд дол)? Це питання могли обійти у подібному договорі? Ні, звичайно. Його або на когось повісять (ЄС, США), або просто дозволять майбутній владі ігнорувати ці питання. Щось мені здається, що тут однозначний варіант напрошується.

Боюсь, що військову сферу може чекати реформа, але не розвитку і навіть не стагнації.

Частина військових піде на службу до олігархів, але це така мізерна кількість, що на питання суттєво не впливає. Та і там їм може бути не солодко. Бо Ахметов і Пінчук будуть одними із перших (не вони буквально, а їх представники, провайдери для громадської думки), хто загорнеться в український та російський прапори і буде розповідати про «мир, дружбу, жвачку». Іще хіба Кісельова другий раз із Москви випишуть для таких цілей (це із розряду чорний гумор).

Як сьогодні Ахметов і Пінчук підтримують військових, так завтра вони дистанціюються від них «видавши на руки» пару сотень квартир, забезпечивши невелику частину доглядом, протезами, допомогою. І все.

Тому для народу це буде договір не перемоги, в якій переконували і під яку заколисували останні три роки суспільство.