Як Верховна Рада плодить беззаконня

Головною дійовою особою у ВР є помічник народного депутата

Центром політичного життя в країні, а заразом і центром політичної корупції, є Верховна Рада. Це сюди у своїй спразі влади, так прагнуть потрапити багато претендентів.

Економічні інтереси штовхають громадян до обіймів політичних угруповань. А негласно за кожною партією стоять найбагатші люди. Ну і намагається кожен із них провести якнайбільше своїх людей. Щоб голосували у його інтересах.

Крім того, є потужна лобістська підтримка кожної більш-менш значущої секторальної групи. У ВР повно лобістів банківської асоціації, страховиків, аптекарів, мобільного зв'язку. Ці економічні групи також проводять своїх депутатів.

Ну і повно депутатів, які просто заплатили за місце у списку, від одного до п'яти млн. доларів. Як правило, вони хоч якимось захистом інтересів громадян не займаються від слова «зовсім». Навпаки, інтереси цих громадян прямо протилежні народним.

Але я хотів розповісти про інші сторони діяльності деяких осіб, які працюють у стінах Верховної Ради. Одна з основних функцій депутатів - представницька, тобто повинні вони представляти інтереси своїх виборців. От я й хочу поставити всім питання: а хто у ВР головна дійова особа? Керівництво? Апарат? Депутат? Ні! Головною дійовою особою у ВР є помічник народного депутата. Це помічники сягають тонкощів кожного законопроекту. Це вони проводять законопроекти через частокіл бюрократичних гальм. Але їх прізвища майже ніколи не фігурують у списках співавторів. Справжні трудяги. Мрія та надія кожного депутата.

Але за довгі роки функціонування парламенту сформувалася своєрідна каста помічників із дещо іншими цілями. Тих, хто йде зі скликання до скликання, змінюючи своїх начальників-депутатів. Вони знають усі ходи та виходи, забезпечуючи комфорт та безпроблемність життя депутата. І вони завжди знаходять собі потрібних господарів.

Але мало хто з депутатів замислюється на тим, що їхні помічники можуть бути помічниками ще одного-двох і більше депутатів. Причому від протилежних політичних сил. Я особисто знав одного помічника, котрий мав посвідчення від п'яти депутатів. Навіщо їм це потрібно? А гроші заробляють.

Одним з основних інструментів депутатської діяльності, є написання депутатських звернень у різні інстанції. І оскільки депутат не звичайна людина ці інстанції мають на такі звернення реагувати з особливою увагою. Як правило це стосується різних проблем звичайних громадян, які звертаються з ними до депутата, а депутат в свою чергу направляє ці питання до відповідних інстанцій супроводжуючи своїм депутатським зверненням з проханням чи вимогою розібратися, посприяти, покарати, тощо.

Таким чином, наприклад, можна організувати наїзд на чийсь бізнес. Закидати різні контролюючи органи (прокуратуру, поліцію, податкову та інші) депутатськими зверненнями з вимогами провести перевірку якихось уявних порушень чи щось подібне. Привід звичайно можна вигадати, або як кажуть «висмоктати з пальця». Проблеми бізнесу гарантовані. А тепер уявіть, що до якогось державного органу надходить кілька депутатських звернень від різних депутатів із різних політичних сил. Це підштовхує інстанцію до якої звертаються «поважні люди» до більш активних дій та ухвалення рішень на прохання кількох депутатів. І ніхто не знає, що всі звернення - плід праці одного спритного «професійного помічника». Який, звичайно ж, комусь пообіцяв вирішити потрібне питання. Ну зрозуміло, що і депутату треба віддячити. Ось така схема процвітає у стінах ВР. Громадяни лають депутатів, а вони можуть виявитися зовсім ні до чого. А от керівництву ВР настав час давно ознайомитися з такою схемою дій начебто як депутатів, а насправді спритних помічників.

Кожен депутат може мати до 31 помічника. Скільки з них можуть бути офіційно працевлаштовані вирішує сам депутат у межах фонду зарплатні який йому на це виділяють. До 4 помічників можуть бути працевлаштовані зі статусом державного службовця, це переважно ті, хто замість депутатів створює законодавство. А ось понад 20 помічників «на громадських засадах» здебільшого працюють на самих себе.

Якщо до якоїсь державної інстанції надходить кілька депутатських звернень з сумнівними проханнями, та ще й від депутатів із різних фракцій, то це привід зателефонувати прямо цим депутатам та поцікавитись що до чого. Тоді може виникнути у "авторів" велике здивування.

Але не цікавиться керівництво ВР такими питаннями. І виходить що законодавчий орган у результаті творить беззаконня. Ну, що з нього взяти, якщо навіть гербова печатка ВР не відповідає нормам закону! До цього керівництву ВР теж нема справи.

Навіщо я про це? А чи потрібний країні такий законодавчий орган, який плодить беззаконня! Чи потрібен 31 помічник кожному із 450 депутатів. Адже це 13 тисяч потенційних творців усіляких наїздів за гроші. І чи потрібне таке керівництво, яке навіть не знає про такі сторони діяльності керованого ними органу.

А хоч хтось знає? Звісно знає, але мовчить. Коли я одного разу зробив депутатське звернення з приводу того, що у в одному пологових будинків Києва кесарів розтин робиться породіллям у кілька разів частіше, ніж в інших міських пологових будинках, то одним із перших мені зателефонував... начальник однієї зі служб СБУ. Або коли я спробував розібратися з одним «письменником» звернень «під чужим прапором», мені теж довго пудрили мізки представники спецслужби. Я вірю, що багато що сьогодні змінилося, але описувані мною напрямки діяльності деяких громадян у статусі помічників нардепів ще присутні. Тому що ці люди нікуди не пішли. Як і раніше, гуляють коридорами Верховної Ради. А ви кажете, що не треба щось у її роботі міняти.

І це я ще не торкався роботи такого важливого органу, як Науково-експертне управління Верховної Ради. Там свої фокуси.

Тож чи потрібен нам такий законодавчий орган із усіма описаними фокусами? А потім ми дивуємось як у країні виріс рівень шахрайства. То хто попереду? Верховна Рада?