Антикорупційна ширма: хто насправді заробляє на боротьбі з корупцією

Журналістське розслідування

В Україні офіційно зареєстровано понад півтори тисячі громадських організацій, що декларують “боротьбу з корупцією”. Та замість контролю за владою частина з них сама опинилася у фокусі підозр — у розкраданні грантів, шантажі бізнесу та кулуарних домовленостях із політиками.

Наші журналісти отримали внутрішні документи, свідчення колишніх учасників і фінансові довідки, які показують, як антикорупційні гасла перетворюються на прикриття для збагачення.

 

Громадський контроль України”: Facebook-активність замість дій

 

Керівниця ГО Яна Форзан і публічне обличчя організації Денис Селін активно виступають на форумах і круглих столах. Але, як з’ясувалося, за останні три роки “Громадський контроль України” не подав жодної офіційної заяви до НАБУ чи прокуратури.

Усе обмежується постами у соцмережах, де організація “вітає партнерів” і “звітує про успіхи”.

Журналісти проаналізували сторінку ГО — 80% публікацій присвячено самопіару або анонсам заходів, які ніколи не відбулися.

За словами колишнього волонтера, керівництво організації “отримує фінансування на проекти, які залишаються лише у вигляді пресрелізів”.

 

   Ще однією з таких структур стала громадська організація “Спротив”, яку очолює Марія Барабаш. На старті вона обіцяла прозорість, справедливість і контроль над владою. Але через кілька років “Спротив” став прикладом внутрішніх конфліктів, фінансової непрозорості й авторитарного управління.

 

 Від гасел — до кулуарних рішень

 Ще рік тому правління “Спротиву” налічувало сімох активних членів — юристів, журналістів і громадських діячів.

Сьогодні залишилося лише двоє. Решта пішли, звинувачуючи Барабаш у брехні, маніпуляціях і зловживанні владою.

 

Колишня співзасновниця Ілона Кошара заявила публічно:

 “Майже два роки я була співзасновницею ГО «Спротив». Але через останні події — брехню, маніпуляції та автократію, які чинить голова правління Марія Барабаш, я не хочу мати з цим нічого спільного.”

“Це не ті цінності, за якими я прийшла. Рішення ухвалюються однією людиною. Лицемірство та брехня — ось що залишилось.”

 

Відставка через Facebook

Ще одна колишня членкиня організації, Вікторія Руднік, пішла з ГО публічно, після того як, за її словами, “деяка особа” заблокувала їй можливість офіційно подати заяву.

 Вона написала відкритий пост:

 “Сьогодні вийшла з ГО ‘Спротив’. Деяка особа дуже боїться правди, тому мене видалили з усіх внутрішніх чатів, щоб я не могла надіслати заяву.”

“Моя позиція не змінилася — правда, довіра, повага. Але з цими принципами в ‘Спротиві’ не виживеш.”

 До допису Вікторія додала рукописну заяву про вихід із правління.

 

  

“Там у ГО є свій цар…”

 

У коментарях під дописом Руднік підтвердила ще одну деталь:

 “Там у ГО є свій ‘цар’… точніше ‘цариця’. Але тиснути на мене складно, тому що позиція принципова.”

 

  

У контексті цієї фрази йдеться, очевидно, про Марію Барабаш — голову правління, яку колишні колеги звинувачують у авторитарному стилі керівництва.

За словами учасників, усі рішення ухвалювалися одноосібно, а незгодних “відрізали від комунікацій”.

 

“Ніхто не посміє проти мене щось сказати”

 

У наступних публікаціях Вікторія Руднік прямо цитує слова Барабаш:

 “Якось, коли з ГО ‘Спротив’ виходили люди, Маша мені сказала: ‘Ніхто не посміє проти мене щось сказати, бо всі знають, що я почну проти них ‘брудну гру’ — бо в мене купа зв’язків, а люди мені повірять’.”

 

Руднік додає:

 “Зараз Маша незадоволена, що я не промовчала. Готується ‘офігітельна історія’, тому запасайтеся попкорном.”

  

Система страху та підконтрольності

 

Учасники “Спротиву” розповідають, що в організації панує атмосфера страху та недовіри. Кожен, хто висловлює незгоду, ризикує бути публічно приниженим або виключеним.

 

Один із колишніх активістів пояснює:

 “Якщо ти не підтримуєш керівницю, тебе блокують у чатах. Коли хтось йде, починають кампанію ‘проти зрадників’.”

 

Такі ж оцінки підтверджують пости Руднік і Кошари — обидві зазначають, що внутрішня демократія замінена особистими амбіціями голови.

Реакція керівництва: “Безпідставний хейт”

 

Після хвилі публічних звинувачень голова правління ГО “Спротив” Марія Барабаш уперше прокоментувала ситуацію у внутрішньому чаті організації.

У своєму повідомленні вона заявила, що “все це — спланована кампанія з дискредитації”:

 “Вітаю! У нас членство добровільне, хто хоче — той і виходить. Нажаль, зараз відбувається спланована кампанія з дискредитації нашого ГО без наведення жодних доказів та фактів.

Такі кампанії вже були і раніше. Але ми на безпідставний хейт з метою самопіару не реагуємо і йдемо далі!”

 

 Також вона додала:

 “Якщо у когось є будь-які питання до мене або засновників, задавайте. Ми відповімо фактами і доказами. Бо тільки нерозумні вірять словам без доказів.”

 

Таким чином, Барабаш фактично визнала розкол у ГО, але звинуватила опонентів у “піарі” та “емоційних заявах”.

 

Збір коштів для військових — ще одна суперечлива історія

 На тлі скандалу у ГО “Спротив” з’явився ще один аспект — збір коштів на авто для 3-ї окремої штурмової бригади, у підрозділ, де, за словами Барабаш, служить її цивільний чоловік Євген.

  Разом із тим, за словами кількох колишніх членів ГО «Спротив», чорний Audi Q7, який мав бути переданий військовим, які воюють, опинився у користуванні цивільного чоловіка голови організації Марії Барабаш — Євгена.

За їхніми словами, автомобіль Євгеном використовується виключно у Києві, тоді як доказів його використання у прифронтових районах зовсім немає.

За словами співрозмовників, які раніше були близькі до родини голови ГО “Спротив”, стосунки Марії Барабаш і її цивільного чоловіка Євгена останнім часом зазнали розриву.

Джерела припускають, що причиною стала втома партнера від постійних конфліктів, публічних скандалів і прагнення Барабаш до контролю над їх спільним бюджетом.

Попри це, автомобіль, придбаний у межах благодійного збору, залишається у його користуванні — колишні члени організації стверджують, що машину неодноразово бачили у Києві біля столичних ресторанів.

 

Сімейна драма, що вийшла за межі приватного

 Ще один штрих до портрета голови ГО “Спротив” додали повідомлення у внутрішніх чатах організації.

На одному зі скріншотів, що потрапив у розпорядження редакції, мати Марії Барабаш — Тетяна Б. — публічно звертається до доньки з проханням про допомогу, стверджуючи, що потребує лікування й не може зв’язатися з нею особисто.

 

За словами кількох членів “Спротиву”, стосунки між Марією та її матір’ю вже давно напружені. Деякі учасники організації кажуть, що керівниця нібито консультується з адвокатами щодо оформлення спеціальної опіки над матір’ю, посилаючись на її стан психічного здоров’я.

Самої реакції Марії Барабаш на ці звернення публічно не зафіксовано.

 

Розрив між декларованими цінностями та способом життя

 Попри постійні заяви про відданість принципам прозорості й жертовності, спосіб життя голови ГО “Спротив” Марії Барабаш викликає питання навіть серед її колег.

У соціальних мережах вона неодноразово ділилася світлинами з подорожей Європою, відпочинку в готелях вищої категорії, курсів водіння мотоцикла та заходів із дорогими квитками.

За інформацією членів організації, офіційних джерел доходу, окрім діяльності в ГО, у неї немає.

 

Цей контраст між декларованою “боротьбою з корупцією” та демонстративним стилем життя став предметом внутрішнього обурення серед активістів “Спротиву”.

Кілька колишніх членів прямо ставлять питання — чи не фінансуються ці поїздки та розваги з коштів, що проходять через організацію.

 

Коли “боротьба з корупцією” стає стартом у політику

 Історія ГО “Спротив” показує, як антикорупційні гасла можуть перетворюватися на політичний трамплін.

Марія Барабаш, яка позиціонувала себе як активну реформаторку й борчиню за прозорість, за останні роки зосередила в руках повний контроль над організацією — від фінансів до публічних заяв.

За словами колишніх членів, будь-які спроби висловити незгоду з її рішеннями закінчувалися відстороненням або блокуванням у внутрішніх комунікаціях.

На тлі скандалів, внутрішніх конфліктів і суперечливих фінансових історій “Спротив” утратив більшість своїх активних членів, а сама керівниця дедалі частіше з’являється у публічному просторі не як громадська діячка, а як коментаторка політичних процесів і потенційна учасниця майбутніх виборів.

Для багатьох колег це стало ознакою того, що антикорупційна діяльність могла перетворитися на інструмент самопросування та побудови політичного іміджу.

І в цій боротьбі, схоже, не залишилося місця ні для колишніх соратників, ні для довіри з боку суспільства, ні навіть для найближчого оточення - родини.

 

"Коли боротьба з корупцією стає способом потрапити у велику політику — це вже не боротьба, це гра на публіку,” — резюмує один із колишніх членів “Спротиву”.

 

“Чесна Справа”: гранти в нікуди

ГО “Чесна Справа”, керівник — Дмитро Бабич, офіційно заявляла про десятки просвітницьких кампаній. Проте більшість із них існують лише на папері.

Журналісти отримали копію грантової заявки на суму 18 000 євро від однієї європейської фундації — у ній зазначено, що організація “провела серію семінарів для молоді”. Але коли ми зв’язалися із заявленими партнерами — ті вперше почули про участь у таких заходах.

Більше того, в бухгалтерських звітах “Чесної Справи” більша частина витрат проходить під розмитим пунктом “організаційні послуги” — 62% усіх коштів. Жодного документа про реальне використання грошей у відкритому доступі немає.

“Це класична схема: пишуть проект — отримують гроші — роблять пост у Facebook і звітують фотками з кав’ярні”, — каже експерт із громадського контролю.

   

 

“Антикорупційний захист”: голос народу чи виборчий інструмент

ГО “Антикорупційний захист”, очолювана Юлією Логвинюк, спалахнула напередодні місцевих виборів 2020 року. Тоді її учасники активно критикували місцевих чиновників, публікували “розслідування”, які дивним чином збігалися з інтересами конкретних політиків.

Після виборів — повна тиша.

Ми отримали копію договору оренди офісу “Антикорупційного захисту”. Власником приміщення виявився помічник депутата міської ради від партії, яку ця ГО активно захищала у своїх публікаціях.

“Це була класична передвиборна технологія — створити ‘громадський рух’ і дискредитувати опонентів”, — розповів колишній консультант організації.

Після виборів активність структури зійшла нанівець, сайт перестав оновлюватися, а сторінки у соцмережах — видалені.

 

Усі ці історії мають спільний знаменник — використання антикорупційної риторики як бізнес-інструменту.

Поки реальні активісти роками працюють у полі, інші роблять гроші на гаслах. І замість того, щоб контролювати владу, такі ГО стають тіньовими гравцями, які контролюють… вигідні інформаційні потоки.

Суспільство звикло довіряти тим, хто говорить про справедливість. Але, як показує це розслідування, під маскою “антикорупціонерів” дедалі частіше ховаються ті, хто просто навчився продавати чесність.

І поки держава не запровадить жорстку перевірку фінансів громадських структур, слово “антикорупційний” ризикує остаточно втратити сенс.