Радіостанції HIMERA

Українські радіостанції HIMERA: прорив вітчизняного стартапу, чи бажання долучитися до освоєння військового бюджету?

Повномасштабна війна у 2022 році різко оголила критичну потребу української армії у якісному та захищеному радіозв’язку. На початку повномасштабки у війську можна було спостерігати цілий «зоопарк» цивільних засобів зв’язку, основну масу якого складали китайські пристрої, доступні в будь-якому інтернет-магазині. Природно, що всі вони не були спроєктовані для бойових умов, легко піддавалися перехопленню та придушенню, і не мали вбудованого шифрування AES-256 без додаткових платних ліцензій.

Оскільки в тогочасній кон’юнктурі ринку був явний перекос в бік попиту, що формувало привабливу ціну в прямому розумінні цього слова, на будь-які радіостанції, вітчизняні постачальники поспішили отримати свою частку пирога, заповнивши його китайським мас-маркетом. Природно, що такий варіант засобів зв’язку був далеким від ідеалу та виявився нездатним задовольнити навіть мінімальні вимоги військових.

Саме в таких умовах занижених очікувань споживача, виникла ідея виникла ідея створення української тактичної радіостанції. Спочатку на вітчизняному ринку військового радіозв’язку фігурували два українських виробника, але одеська компанія ТОВ «Телекарт-Прилад», вже мала свій сегмент на ринку озброєнь, тому очевидно розпорошуватись на сегмент дешевих портативних радіостанцій на стала.

Іншим виробником, який намагається закріпитися на ринку засобів військового зв’язку, є стартап HIMERA. Команда інженерів, які мали досвід у цивільній електроніці, але не у військових системах, поставила перед собою амбітну мету – створити з цивільних комплектуючих масовий, доступний продукт, здатний за своїм функціоналом задовольнити потреби військових у якісному шифрованому радіозв’язку на тактичному рівні, і при цьому витримати екстремальні умови експлуатації.

Оскільки наразі покупцями продукції HIMERA, відповідно до даних електронного порталу державних закупівель, є підрозділи ЗС України та інші військові формування, зупинимося на цьому виробнику більш детально.

Перші спроби: недоцільні рішення та обмежені можливості

У квітні 2023 року HIMERA представила свою першу модель — G1. Завдяки досить вдалій рекламній кампанії, вона швидко стала популярною в медіа та серед волонтерів (які часто не розуміли реальних вимог до ТТХ пристрою), але на практиці виявила низку критичних недоліків:

• Реальна дальність зв’язку — надзвичайно мала (до 200 м), що робило радіостанцію практично непридатною для більшості підрозділів, які в основному діють на значно більшій глибині.
• Слабкий сигнал і погана якість аудіо – радіостанції викликали нарікання на завади, нечіткий звук і зависоку затримку передачі.
• Корпус та матеріали виявилися ненадійними, збірка викликала нарікання, швидко зношувались роз’єми та кнопки.
• Незмінний акумулятор обмежував час роботи, що було неприйнятним у бойових умовах, оскільки батарею було неможливо швидко замінити в польових умовах.

Таким чином, попри наявність ППРЧ та підтримку стандарту AES-256, G1 радше залишалася волонтерською рацією, а не реальним тактичним інструментом.

Спроби вдосконалення: G1 PRO і нові модулі

Подальші моделі — G1 PRO та G1 PRO L — стали дорожчими, отримали кращий захист і більшу заявлену дальність (до 3 км на відкритій місцевості). Однак і тут реальні характеристики суттєво відрізнялися від рекламних:

• військові продовжували повідомляти про недостатню дальність гарантованого зв’язку;
• якість звуку залишалась нижчою, ніж у більшості доступних аналогів, в тому числі дешевших китайських;
• іноземні комплектуючі повністю формували начинку пристрою, що ускладнювало обслуговування та ремонт.

Додаткові пристрої (ретранслятори B1, R1, інтернет-подовжувач E1) лише частково вирішували базові технічні проблеми, а не усували їх першопричину — слабку апаратну платформу, при цьому диктуючи умови по створенню мережі з ретрансляторів для гарантування стабільного радіозв’язку, що неможливо в умовах сучасного бою.

Маркетинг проти реальності

Попри активне висвітлення в медіа, участь у виставках, партнерські угоди й увагу іноземних структур, на фронті техніка HIMERA не стала масовим рішенням. І це підтверджують кілька незаперечних фактів:

• Бойові підрозділи не формують черги за раціями HIMERA, віддаючи перевагу іншим виробникам, зважаючи в першу чергу на технічні характеристики, а не на ціну.
• У фахових колах рацію почали називати «Привидом» — її більше видно у презентаціях та на виставках як зразок «сучасного» засобу військового зв’язку, ніж у реальних операціях.
• Технічні характеристики HIMERA помітно поступаються не лише обладнанню світових лідерів галузі військового зв’язку, але і китайським раціям середнього цінового діапазону.

Позитивний маркетинг та значний обсяг залучених інвестицій не перетворили продукт на стандартний засіб зв’язку хоча б на рівні батальйонів, не кажучи про бригади.

Чому так сталося?

Причин кілька:

1.     Відсутність необхідного досвіду у військових комунікаціях: команда стартувала з цивільної електроніки й фактично вчилася під час роботи.

2.     Ставка на цивільні компоненти та компромісні рішення, що знизило вартість, але обмежило ключові характеристики: якість і надійність.

3.     Технічні недоліки, які не вдалося повністю виправити - дальність зв’язку, якість аудіо, корпус, акумулятор.

4.     Відсутність великих державних замовлень - Міноборони не включало HIMERA до програм державних закупівель (деяку кількість радіостанцій закупили військові частини), і це також натякало на сумнівну відповідність вимогам.

Висновок:

Попри критику з боку кінцевого споживача, HIMERA продовжує працювати, випускати оновлення і розширювати функціональність, але на сьогоднішній день залишається продуктом, який купують в основному через недостатню обізнаність у реальних потребах військових. Без фундаментальної зміни технічної бази та перегляду ключових рішень ці радіостанції навряд чи зможуть конкурувати з перевіреними системами зв’язку.

Поки що зелений корпус і гучні презентації більше нагадують маркетинговий проєкт, ніж готовий до експлуатації в екстремальних умовах військовий інструмент. Лише час покаже, чи зможе HIMERA стати повноцінним продуктом для реального бою — чи залишиться «Привидом» українського військового зв’язку.