Трамп через 9 місяців «розродився» першими санкціями проти РФ

Саме стільки знадобилось після інаугурації 20 січня хазяїну Білого дому задля того, щоб, нарешті, на практиці розпочати розмову на тій єдиній мові жорсткого примусу, яку розуміє кремлівський керманич.

Саме стільки знадобилось після інаугурації 20 січня хворому на «гельсінський синдром» у спілкуванні з Путіним хазяїну Білого дому задля того, щоб, нарешті, на практиці розпочати розмову на тій єдиній мові жорсткого примусу, яку розуміє кремлівський керманич.

У випадку з нинішнім американським президентом «гельсінкський синдром» виявляється в тому, що завжди, без виключень, у схватках один на один з Путіним Трамп програє. Так воно було, так воно є, і так воно, на жаль, буде.

Про причини цього я докладно написав ще перед першим їхнім спарингом у Гельсінкі, пояснюючи, чому за її підсумками Трамп неодмінно зазнає поразки. З того часу в операціях впливу на позиції Трампа Путін лише посилив свої позиції, а Трамп, на жаль, залишився на тому ж рівні, на якому й був перед саммітом 2018 року в Фінляндії. 

Це даність, яку змінити не можна. Але це лише один бік справи. Інший – це те, що Трамп здатний завдати удар у відповідь. За умови розуміння ним того факту, що Путін черговий раз обіграв його й виставив лузером. 

Після Гельсінкі-2018 в оточенні Трампа знайшлися люди, які змогли йому пояснити, як його у столиці Фінляндії принизив Путін. Після чого американським лідером були ухвалені рішення про підтримку Кримської декларації або Декларації Помпео про невизнання Сполученими Штатами окупації Росією Криму та про передачу Україні «Джавелінів».

Після чергової ганьби Трампа на Алясці у серпні Путін хотів другий раз за два місяці виставити перед світом у тій же позиції лузера свого спаринг-партнера із Білого дому. Така частота провальних особистих зустрічей з Путіним виявилася надмірною навіть для Трампа. Особливо після зневажливих реплік російського президента про те, що розгляд Трампом можливості передачі Україні «Томагавків»  - це просто «понти». Бо за дев’ять місяців другої каденції нинішнього президента США у Кремлі вже звикли до того, що всі його погрози тільки й залишаються чисто словесними погрозами без реалізації на практиці...

Отже, в сухому залишку головний практичний позитив із історії зі спробою Путіна повторити в Будапешті переможний трюк спецслужбіста з майстром торгівельних угод - це те, що санкціями проти «Роснефті» та «Лукойла» лідер США змушений був, нарешті, у практичній площині продемонструвати примус стосовно знахабнілої Росії та її керманича.

Всі ці безкінечні серії мильної опери з візитами спецпосланця Віткоффа до Путіна, повітряні мега-прожекти із співробітництва двох країн на просторах Арктики та Сибіру у виконанні комісії Дмітрієва-Віткоффа ні до чого не призвели й призвести не могли.

Трамп, напевно, це зрозумів не вчора. Але вперто уникав практичного тиску на Путіна. Щоб big deal з «другом Владіміром» таки провернути.  Скасування Трампом зустрічі з Путіним в Будапешті – це визнання Трампом очевидної речі, що такої deal з Путіним в нинішніх умовах бути не може.

Це відбулося із-за того, що Путін в черговий раз втратив почутті міри й погорів із-за своєї жадібності. Замість того, щоб піти хоча б на часткові поступки Трампу в припиненні «гарячої» стадії війни проти України Кремль знову повторив ті ж максималістські вимоги, які лунали й на Алясці.

Це не кінець історії з примусом Путіна до миру. Й навіть не проміжний фініш. Тепер у довгому поєдинку Путіна з Трампом із багатьох раундів хід за кремлівським керманичем. До цього часу Путін декілька разів встигав продемонструвати позірну готовність до миротворчості ДО того, як Трамп натискав кнопку «Санкції».

Цього разу не встигнув. Проте це принципово ситуації не змінює. Щоб уникнути нових ударів вашингтонського батога, знавець психології Трампа із Кремля обов’язково запропонує вже найближчим часом хазяїнові Білого дому пряник. Наприклад, готовність поновити мирні перемовини між української та російської делегаціями, найкраще десь у Стамбулі. Чи на Близькому Сході. Ще варіант – запропонує обмін полоненими, погодиться повернути частину викрадених українськиї дітей чи вирішити інші гуманітарні питання. Які не є принциповими для московського політбюро, але зможуть продемонструвати готовність піти назустріч Дональду-миротворцю.

Останній це може відзначити. Проте до змістовного діалогу з Путіним повернеться тепер лише після обговорення за тиждень шляхів закінчення війни в Україні з дійсно з рівним йому партнером  - Сі Цзіньпіном.