Захист для захисників. Чи стане військовий омбудсман панацеєю?

Довгоочікуваний закон про Уповноваженого з прав військових ухвалено. Чи працюватиме він на повну потужність?

17 вересня Верховна Рада України ухвалила в другому читанні і в цілому закон про військового омбудсмена. Рішення на засіданні парламенту підтримали 283 народних депутати. Вже наступного дня – 18 вересня – документ підписав президент. Глава держави довго не зволікав: потреба у такому законі і в такій посаді визріла та «перезріла». Про її необхідність говорять з 2023-го, тобто вже понад два роки. Нарешті крапка в цьому питанні поставлена. Але критики закону та й загалом подібної ініціативи не сплять: документ вже помалу хейтять та передрікають ідеї з військовим омбудсманом провал. Чому так? Про це далі у моїй статті.

Краще пізно, ніж ніколи?

Створена у 1998 році посада Уповноваженого Верховної Ради з прав людини помалу «розростається». Вже є Уповноважений з прав дітей, з питань гендеру, з питань мови… Говорять і про потребу створити спеціальну посаду чиновника, який захищав би бізнес, і про «військового» уповноваженого теж. Власне, останній існує вже з 2024 року: саме тоді при Міноборони був створений новий структурний підрозділ –  Центральне управління захисту прав військовослужбовців.

Підрозділ запустили у квітні минулого року – по суті, це і був прообраз посади військового омбудсмана, яка ще довго залишалася вакантною. Лише у грудні 2024 року Володимир Зеленський призначив правозахисницю Ольгу Решетилову Уповноваженою президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей. Решетилова пізніше скаржилася: вона так і не змогла розпочати виконання своїх обов’язків, бо закону, який би вносив ясність у її функціонал, ще не існувало.

Цікаво, що у момент призначення пані Ольги президент Зеленський ухвалив «соломонове» рішення: писати закон про омбудсмена він доручив… самому новопризначеному омбудсмену, тобто Решетиловій. Закон, роз’яснив президент, має містити перелік повноважень та опис механізмів опрацювання скарг, які надходитимуть від військових, реагування на них та проведення перевірок із доступом до військових об’єктів.

Решетилова взялася за роботу, і законопроєкт внесли на розгляд парламенту як невідкладний 8 травня 2025 року. До документу майже відразу подали майже 900 правок, при цьому більшість з них – на переконання авторки – були «абсолютно неконструктивними і не мали сенсу». Як жалілася омбудсманка, її законопроєкт «заспамили правками», тож робота над ним просувалася неприпустимо повільно. І дійсно: минуло іще п’ять місяців, і лише восени поточного року законопроєкт Решетилової став законом України.

Чому це важливо

Складно не погодитися з тими, хто наголошує: під час повномасштабної війни захист прав військовослужбовців стає не просто питанням справедливості, а частиною обороноздатності країни. Від того, наскільки добре армія дбає про своїх людей, залежить і її професійність, стійкість, моральний дух, а відтак ефективність дій на фронті.

При цьому, однак, система захисту прав військових фактично замкнена на собі: бійці можуть звернутися до Військової служби правопорядку або до згадуваного вище управління із захисту прав при міністерстві оборони. Однак така можливість добре працює лише в теорії. Бо якщо скаржник піде цим шляхом, його скарги здебільшого одразу стають відомими безпосередньому командиру, що призводить до додаткових утисків або ж відвертої помсти.

Трапляються й випадки, коли під час перевірки командуванню подають звітність, яка не відповідає реальному стану справ, – щоб приховати реальні проблеми і перекласти провину на особовий склад. Тому військові бояться скаржитися на командирів, бо це лише погіршує їхню ситуацію. Тим більше, що військова служба правопорядку має інші завдання, а Державне бюро розслідувань так само перевантажене і не виїжджає на місця, щоб розв’язати ще й конфлікти військового штибу.

А їх не бракує. Бо, як відомо з відкритих джерел, у Збройних силах України військовослужбовці часто стикаються із:

відмовами у переведенні в інші підрозділи,

неплановим зарахуванням до штурмових рот,

відмовами підтвердити статус пораненого,

затримками бойових виплат,

та іншими правопорушеннями.

І такого роду скарги, за словами Ольги Решетилової, вона отримує по кілька сотень на день. «Я була дуже оптимістична, як людина, яка ніколи не працювала на державній службі. У мене було багато оптимізму щодо того, що ми швидко ухвалимо законопроєкт про військового омбудсмена, і інституція зможе повноцінно запрацювати», – говорила вона в інтерв’ю ЗМІ.

Про що закон

Та поки інституція ще не запрацювала, розглянемо, власне, текст закону. Намагатимусь викласти його максимально коротко і без надмірної юридичної казуїстики. Отже, військовий омбудсман здійснюватиме контроль за дотриманням прав:

військовослужбовців,

резервістів,

військовозобов’язаних, які проходять навчальні або спеціальні збори,

членів добровольчих формувань тероборони,

іноземців та осіб без громадянства, які служать у Збройних силах України.

Військового омбудсмана призначатиме Президент України строком на п’ять років, з правом обіймати посаду не більше двох термінів поспіль.

Кандидатом може бути:

громадянин України віком від 30 років,

з вищою освітою не нижче рівня магістра,

який володіє державною мовою, має високі моральні якості та бездоганну репутацію,

проживає в Україні щонайменше останні п’ять років

і придатний за станом здоров’я до виконання службових обов’язків.

Водночас закон встановлює низку обмежень: омбудсманом не може стати особа з непогашеною судимістю чи корупційним минулим, член політичної партії, військовослужбовець, іноземець, людина з аліментною заборгованістю або та, що не пройшла антикорупційну перевірку чи не подала декларацію.

Серед основних завдань військового омбудсмана:

виявлення та аналіз причин порушення прав військовослужбовців,

підготовка пропозицій для їх усунення й недопущення в майбутньому,

надання рекомендацій військовому керівництву щодо поліпшення ситуації з правами людини у військовій сфері.

Омбудсман зможе отримувати скарги від військових та призначати перевірки незалежно від джерела скарги. Це може бути і офіційне звернення, і повідомлення у ЗМІ або інформація, надана на умовах конфіденційності.

А що відбуватиметься після вивчення скарги? Має бути організована перевірка, а вже згодом – після її проведення – підготовлені висновки із зазначенням:

суті порушення,

причин порушення,

відповідальної посадової особи.

та можливих способів відновлення справедливості.

Ці висновки направлятимуться командуванню.

При цьому розгляд скарг має здійснюватися у строк, що не перевищує десяти робочих днів. А у разі, якщо йдеться про загрозу життю або здоров’ю особи, строк реагування скорочується до трьох днів.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення інформація передається до правоохоронних органів, а у випадку виявлення корупційних правопорушень – до НАЗК.

Максимальний строк перевірки становить 30 робочих днів, із можливістю одноразового продовження ще на такий самий термін.

Оскарження рішень та дій омбудсмана можливе в судовому порядку.

Також військовий омбудсман має право безперешкодно відвідувати військові частини, навчальні заклади, гауптвахти та зони бойових дій. І – самостійно складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Насамкінець: офіс військового омбудсмана діятиме як допоміжний орган при президентові України. Омбудсман також зможе співпрацювати з уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Щороку він звітуватиме про свою діяльність президенту, а сам звіт оприлюднюватиметься на офіційному сайті.

Чим незадоволені критики

Чи містить новоприйнятий закон істотні недоліки? Безперечно, як і будь-який інший документ. Його опоненти підкреслюють: для ефективної та незалежної роботи інституція Уповноваженого має бути не повністю підконтрольною президенту. Між тим зараз у призначенні та звільненні військового омбудсмана не бере участь парламент, а це – на думку критиків – неправильно.

Втім, можливий компроміс. У нинішньому своєму вигляді закон може діяти до завершення воєнного стану. А після нього Верховна Рада може внести зміни до Конституції, аби закріпити незалежність омбудсмена від президента.

«Цілком погоджуюсь, що після закінчення воєнного стану це має бути конституційний орган. Він може бути так само у вертикалі президента, але для цього нам потрібно внести зміни до Конституції, що ми зараз не можемо зробити через воєнний стан», – коментує конфлікт інтересів Решетилова.

Другий закид, який звучить на адресу посади Уповноваженого, це те, що військовий омбудсмен є лише однією з ланок у ширшій системі, яка наразі не працює. Тобто зараз омбудсмен вимушено бере на себе функції, які мали б виконувати інші державні структури. Але без комплексних змін інституцій – кадрової політики, правоохоронної системи та судової гілки – він не зможе самостійно виправити системну кризу.

Йдеться про те, що проблеми військовослужбовців не мають вирішуватися останнім криком про поміч від самих бійців, коли справа доходить до розголосу в соцмережах. Для цього треба будувати систему, однак це – не про швидкі рішення. Наголошується приміром, необхідність створення правоохоронного органу на кшталт військової поліції, який би мав можливість ефективно розслідувати порушення в Збройних силах.

Бо нинішня Військова служба правопорядку не має ані функцій досудового слідства, ані оперативно-розшукових повноважень. Тим часом більшість доказів у кримінальних провадженнях все одно збирають саме її працівники. Також звучить ідея спеціалізованої прокуратури, яка має знання та досвід для розслідування злочинів, пов’язаних із військовими.

Нинішня посада військового омбудсмана позбавлена подібних можливостей. Її функціонал – це історія про контроль наявної системи, тоді як потрібен інструментарій, здатний систему перекроїти. З цим можуть пов’язані надто високі очікування від діяльності омбудсмана – про що говорить сама Ольга Решетилова.

«Давайте не будемо очікувати, що відразу все зміниться... Я, насправді, боюся цих очікувань і я вже стала до певної міри їхньою жертвою. Бо є суспільні очікування, а їх зараз просто не можу виправдати, бо немає відповідного функціоналу і ресурсів. Я не хочу, щоб ми відразу розчарувалися, бо треба час. Це процес, ми будуємо демократичні інституції в часи повномасштабної війни», – говорить вона.

Хай там як, а певна база для захисту прав військових закладена вже зараз. Як вона працюватиме – покаже час. Поки триває повномасштабна війна, надто складно передбачити дуже багато речей, і не лише функціонування інституту військового омбудсмана.