Трамп заніс руку над червоною кнопкою знищення РФ

Натискання цієї кнопки втягне Росію у гонку озброєнь, якої вона 100% не витримає і розсиплеться так само, як свого часу це відбулось із Радянським Союзом.

Чи готовий Дональд Трамп натиснути на цю кнопку? На це питання поки що відповіді немає.

Минулого місяця Путін запропонував Вашингтону домовитися. Й добровільно зберігати обмеження на розмір двох найбільших ядерних арсеналів світу, встановлені в Угоді про стратегічні наступальні озброєння (СНО-III), після того як ця Угода втратить чинність 5 лютого наступного року. За словами  Путіна, Росія протягом року зберігатиме такі обмеженні за умови якщо США зроблять те саме.

Судячи з того, що за півмісяця американський президент не підтримав цей заклик свого російського колеги, він щонайменше розглядає наразі варіант з початком гонки озброєнь. Це те, чого надзвичайно боїться й всіляко намагається за будь-яку ціну уникнути Путін.   

А це значить, що, як любить висловлюватися сам Трамп,  просто зараз американський лідер має на своєму столі козир під назвою «запуск гонки озброєнь». Та поки що приберігає його для того, щоб спробувати добитися потрібних собі поступок від російського керманича. В тому числі й у питанні завершення війни в нашій країні.

Те, що Трамп не поспішає публічно відмовитися від самої можливості такої гонки озброєнь, він підтвердив черговий раз вчора. Коли замість того, щоб пристати на пропозицію Путіна після 5 лютого наступного року добровільно зберегти обмеження на розгорнуті стратегічні ядерні озброєння американський лідер дуже загально сказав, що такий заклик хазяїна Кремля «звучить як хороша ідея». У той же час формальної згоди на цю пропозицію Путіна адміністрація Трампа досі не дала.

Таким чином, маємо наступне «у сухому залишку». У Путіна на руках в обмаль «козирів», якими він здатен предметно зацікавити Трампа. Механізм спільного контролю над ядерними озброєннями – одне із питань, яке має велике значення для Трампа. Якщо уявити, що в діалозі Трампа з Путіним це питання знаходиться на одній шальці терезів, то на другий знаходяться:

а) роздратування Трампа тим, що Путін після зустрічі на Алясці фактично «кинув» його й мало того, що нічого не робить для закінчення війни в Україні, а ще й розпочав систематичні атаки дронами європейських союзників Штатів;

б) угода з Москвою з добровільного обмеження ядерних арсеналів буде надзвичайно хиткою – адже Путін ще у лютому 2023 року оголосив про «призупинення» участі Росії в Договорі про СНО-ІІІ, хоча документ і не передбачає такого механізму;

в) у Трампа є велика спокуса добити «паперового тигра» РФ, економіка якої восени цього року почала помітно і чим далі тим більше просідати – РФ не здатна витримати вже наявних витрат на війну в Україні, не кажучи вже про гонку озброєнь з найбільшою економікою світу.

З точки зору того, яка шалька терезів несе більше виграшів для Америки та її президента, відповідь очевидна  - друга. Але в тому, що стосується спроб переграти Путіна Трамп з його «гельсінкським синдромом» - справжній майстер танців на граблях. І якщо Путіну вдасться заманити Трампа в чергову пастку-Аляску, то гра піде за партитурою, яка написана у Кремлі, а не у Вашингтоні. Бо натискати на точки вразливості Трампа Путін вміє давно й з часом тільки збільшує асортимент засобів для перемоги у своїх поєдинках з Трампом у форматі сам на сам.