08.08. Примус Путіна до миру

Американські президенти Байден та Трамп – ще ті любителі потролити Путіна.

Байден оголосив програму ленд-лізу з постачання зброї Україні на «Дєнь Побєди» 9 травня, а Трамп для запуску санкцій проти РФ обрав 8 серпня – річницю початку російської війни проти Грузії у 2008 році. Ту свою військову агресію Росія цинічно назвала «примусом Грузії до миру». Бумеранг історії повертається.

Росіяни за завісою словесної бравади про свій імунітет до санкцій США стосовно країн-покупців російських енергоресурсів (насамперед нафти) насправді серйозно поставилися до погроз Трампа. Це вони підтвердили запрошенням спецпосланника Трампа Віткоффа на рандеву з Путіним акурат напередодні закінчення встановленого американським президентом дедлайну. Для російського керманича Віткофф був надзвичайно зручним переговірником, через якого Путіну на початку цього року вдавалося протискати кремлівськи нарративи і форматувати вигідні Москви підходи Трампа до можливої великої угоди США - Росія.

Коли Трамп остаточно переконався у кінці квітня, що хазяїн Кремля замість виконання вже досягнутих домовленостей намагається діяти лише так як потрібно особисто Путіну, він згорнув цей трек. Як непотрібний килим. І ось після трьох з половиною місяців відсутності перемовин на цьому треку, формат перемовин Віткофф – Кремль на прохання Москви 6 серпня був реанімований.

У розумінні Кремля нова порція обіцянок Москви проснутися на шляху до миру в Україні та домовленість про зустріч з Трампом наступного тижня – достатня передумова для того, щоб Трамп утримався від введення санкцій 8 серпня. Бо росіяни за інерцією діють так само, як вони діяли на зустрічах з Віткоффом на початку цього року. Тобто, презентують в загальних рисах масштабні й багатообіцяючі проекти, сподіваючись видати це за підтвердження їхньої готовності й діяти в реальності задля досягнення миру в Україні. Як висловився помічник російського президента Ушаков, росіяни передали свої певні сигнали й отримали відповідні сигнали від американської сторони.

Проте ситуація з часу зустрічей Віткоффа з російським керівництвом на початку цього року змінилася кардинально.  Й у сприйнятті Трампа Путін, нарешті, зайняв те місце, яке й мав зайняти з самого початку. А саме  - очільника держави, яка, за виразом самого Трампа, є «незвичайною та надзвичайною» загрозою національній безпеці Сполучених Штатів. І з якою потрібно діяти за принципом «примусити до миру через сильний тиск».

Практичний запуск вторинних санкцій без корекції на раптові словесні «миролюбність і договороздатність» Москви й стане тим самим ефективним силовим примусом Путіна до миру.