Полювання на Друзя: кому вигідна «посадка» науковця у військової психіатрії?

Історія головного військового психіатра ЗСУ Олега Друзя набуває дедалі більше рис не кримінального, а політично-владного переслідування. Його багатомісячне утримання в СІЗО, гучні обвинувачення в неза

Історія головного військового психіатра ЗСУ Олега Друзя набуває дедалі більше рис не кримінального, а політично-владного переслідування. Його багатомісячне утримання в СІЗО, гучні обвинувачення в незаконному збагаченні й неспівмірна застава у 49 мільйонів гривень викликають все більше запитань — насамперед: кому це вигідно?

На перший план у відповіді на це питання виходять декілька фігур — по перше це Лариса Родченко, більш відома під прізвиськом «Золота рибка», вона пов’язана з низкою корупційних скандалів, маніпуляцій у системі військової медицини та, ймовірно, особистих мотивів проти Друзя.

❖ Хто така Лариса Родченко і чому вона повернулася?

Родченко — колишня працівниця військового шпиталю, яка раніше потрапила в епіцентр скандалів, зокрема щодо невиправданого використання повноважень. Здавалося б, кар’єра закінчилася — проте не так сталося, як гадалося. Вже у 2024–2025 роках вона повертається на службу до Міністерства оборони, отримуючи посаду старшого офіцера у відділі реінтеграційних заходів та ізоляційного супроводу. Саме цей підрозділ має справу з українськими військовополоненими, а також працює з державними таємницями.

Призначення Родченко оформлював тодішній директор департаменту кадрової політики Міноборони Олег Яцино — ще один гравець у павутині незрозумілих кадрових рішень. Родченко не мала ані профільної освіти, ані досвіду в роботі з полоненими чи секретною інформацією. Її швидке повернення на важливу посаду — результат кулуарних домовленостей, що ведуть до ряду посадових осіб.

❖ Чому саме зараз?

Олега Друзя затримали 21 січня 2025 року. Його підозрюють у незаконному збагаченні більш ніж на 1 мільйон доларів США. Основна версія слідства — що Друзь оформив активи на доньку, пасинка та інших родичів. Але досі не було оприлюднено жодного підтвердженого факту, що ці кошти справді мають кримінальне походження. Адвокатами надані докази до суду, що діти дружини, як і сама дружина мали власні доходи і заощадження. Проте, ні прокурор, ні суд не беруть їх до уваги, і як наслідок запобіжний захід Олегу Друзю із завищеною сумою застави перетворився на покарання, бо підозрюваний уже більше 6 місяців знаходиться у слідчому ізоляторі. 

Адвокат заявляє про проблеми зі здоров’ям у підозрюваного. Сам Олег Друзь каже, що не збирається тікати, адже потребує лікування. Застава в 49 мільйонів виглядає явно надмірною — особливо на фоні інших корупційних справ, де підозрювані виходять під куди менші суми або взагалі під особисте зобов’язання.

❖ Особисті мотиви, прикриті антикорупційною риторикою?

Аналіз обставин справи, її учасників та політичного тла наводить на думку, що затримання Друзя — це не лише (і, можливо, не стільки) боротьба з корупцією, скільки внутрішній «шаховий хід» у боротьбі за вплив у військово-медичній системі.

«Золота рибка» Родченко та «Ко» могли отримати вигоду з усунення Друзя — фахівця, що мав авторитет у сфері військової психіатрії, виступав проти зловживань у ВЛК, а також не входив до орбіти впливу старих медичних кланів. Його арешт відкриває шлях до перерозподілу впливу, посад, доступу до оборонних ресурсів і тендерів.

❖ Справжня причина переслідування?

Олег Друзь був не просто посадовцем — він є інституцією. Саме тому його арешт намагаються використати для дискредитації цілої школи  військової психіатрії, яку він створював десятиліттями.

Так, прокуратура звинувачує його в незаконному збагаченні, але доказів походження коштів, справжніх фактів «на руку» слідству немає. Активи родичів — не доведені як його власність. А між тим, Друзь перебуває в СІЗО вже пів року з серйозними проблемами зі здоров’ям, в супереч праву на якісну медичну допомогу та соціальний захист військових, залишається в першу чергу, висококваліфікованим військовим лікарем таким потрібним в найважчий час для держави – в час війни. (Є інформація про тиск відповідних органів на лікарів від усіх закладів, які надавали допомогу як за місцем служби, так і в Олександрівській).

❖ Хто такий Олег Друзь?

Олег Друзь — відомий український науковець, викладач, лектор, заслужений лікар України, полковник медичної служби. Автор 28 патентів на корисну модель. Він стояв біля витоків сучасної військової психіатрії в Україні. Саме він розробляв методики психологічного відбору та супроводу військовослужбовців, учасників бойових дій, створював систему психореабілітації ветеранів АТО/ООС. За революційні, світового значення, відкриття в діагностиці психіатричної патології удостоєний високої державної нагороди, набувши статусу «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки», яку отримав особисто з рук Президента України Володимира Зеленського в 2019 році.

У його активі — десятки наукових публікацій, впровадження передових протоколів психологічної допомоги на передовій, участь у міжнародних медичних ініціативах. Багаторазовий учасник круглих столів, дискусій на найвищому рівні МО України з вдосконалення системи надання допомоги в сфері ментального здоров’я військовим і вже тоді, зі слів учасників таких заходів, прослідковувалася закономірна тенденція, впливових державних посадовців, на недопущення Друзя О.В. до створення ефективної та адаптованої системи допомоги військовим з урахуванням викликів сьогодення. Чи то з особистої заздрості, страху втратити посаду чи можливості керувати «фінансовими потоками», які виділяються на відновлення ментального здоров’я.    Як головний психіатр ЗСУ, він виступав проти масового, безпідставного/незаконного «списання» військових   чим заслужив як прихильників, так і ворогів.

Його принципова позиція щодо очищення ВЛК (військово-лікарських комісій) від корумпованих або некомпетентних елементів, а також відкритість до ЗМІ та громадськості зробили його рідкісним прикладом чесного офіцера в системі, яка часто вибудувана за закритими схемами.

❖ Медійна кампанія за пів мільйона доларів?

За інформацією з кількох поінформованих джерел у військово-медичних та правоохоронних колах, противники Олега Друзя закинули понад 500 тисяч доларів у медіапростір, аби дискредитувати його як фахівця та особистість. Йдеться про фінансування:

• «джинсових» публікацій із заздалегідь підготовленими фабулами;
• організацію хвилі замовних коментарів у соцмережах;
• залучення блогерів та псевдоактивістів до кампанії з приниження репутації;
• підштовхування певних ЗМІ до перекручення судових матеріалів.

Особливо показово, що жодне з цих медіа не ставить під сумнів версію слідства, не надає слова захисту, не аналізує об’єктивні факти з точки зору журналістських стандартів. Усе це свідчить про системну інформаційну операцію, мета якої — не встановити істину, а зруйнувати авторитет людини, яка роками будувала військову психіатрію з нуля.

Таким чином, йдеться не лише про юридичне, а й про інформаційне полювання, яке ведеться проти однієї з найбільш фахових постатей у Збройних силах України.

Військовий психіатр Олег Друзь: системний підхід до ментального здоров’я у час війни

У період, коли мільйони українців стикаються з глибокими психічними травмами, спричиненими війною, один із фахівців, хто послідовно та професійно розвиває систему психіатричної допомоги в Україні, — військовий психіатр Олег Друзь. Як головний психіатр Міністерства оборони, він поєднує медичний досвід з практичним баченням потреб як військових, так і цивільних українців.

Особливу увагу Друзь приділяє роботі з військовослужбовцями, які пройшли бойові дії та зазнали важких психологічних травм. Його ініціативи зосереджені на створенні сталої системи психіатричної реабілітації, яка включає ранню діагностику, психологічну підтримку, психотерапію та ресоціалізацію після фронту. Завдяки цим підходам вдалося покращити повернення військових до повноцінного життя — як у строю, так і в мирному середовищі.

Програми, які ініціює Олег Друзь, мають відкритий міжвідомчий і міждисциплінарний характер. Зокрема, триває робота над залученням партнерів із Міністерства охорони здоров’я, Мінсоцполітики та освітніх закладів. Один із ключових напрямів — розробка загальнонаціональних програм ментального здоров’я для всього населення, з фокусом на наслідки травматичного досвіду, втрат і тривалого стресу.

Наразі є нагальна потреба адаптувати Національну програму психічного здоровʼя ініціаторкою якої виступає Перша леді Олена Зеленська і для потреб військових. Тому потрібно об’єднувати зусилля для створення доступних і дієвих механізмів психологічної підтримки — як на рівні громад, так і в масштабі держави, як для цивільних, так і військових.

Діяльність Олега Друзя свідчить про можливість впровадження якісних змін навіть у надзвичайно складних умовах воєнного часу. Його фокус на людську гідність, комплексну реабілітацію та зняття стигми з психічного здоров’я закладає фундамент для відновлення України не лише фізично, а й психічно.

❖ Висновок

Справу проти Олега Друзя важливо розглядати не лише в юридичному, а й у політичному та особистісному контексті. Його арешт може бути результатом давно спланованої спецоперації з дискредитації, за якою стоять ті, хто прагне повного контролю над військовою медициною в умовах війни.

Бо іноді «антикорупційна боротьба» — це лише вивіска. А за нею ховається стара добра жадоба до влади, помсти й грошей.

Але, арешт Олега Друзя — це не просто справа про статки. Це спроба усунути чесного професіонала, який заважає старій корупційній вертикалі. Людину, яка будувала військову психіатрію як службу допомоги, а не механізм «відмазування» чи репресій. Усунення конкурента — сильного кандидата на вищі керівні державні посади.

Якщо судова система й надалі виконуватиме забаганки «внутрішніх олігархів» у погонах, ми ризикуємо втратити не тільки фахівців, а й саму довіру до реформи військової медицини. Публічне засудження досвідчених, кадрових військових з передчасним, недоведеним фактом скоєння злочину, дискримінує ЗСУ в цілому та підриває авторитет, довіри населення до ЗСУ, демотивує громадян ставати на захист держави та долучатися до лав ЗСУ чим може становити серйозну загрозу національній безпеці та зіграти «на руку ворогу».  

УкрПрес Інфо