Навіщо генерал Казмірчук подарував «Золоту рибку» Родченко Рустему Умерову

Таємниці воєнної психіатрії. З достовірних джерел стало відомо, що Лариса Родченко, відома під псевдо «Золота рибка», після звільнення з посади у військовому госпіталі була переведена до управління

Таємниці воєнної психіатрії. З достовірних джерел стало відомо, що Лариса Родченко, відома під псевдо «Золота рибка», після звільнення з посади у військовому госпіталі була переведена до управління психологічного забезпечення Міністерства оборони України. Вона отримала посаду старшого офіцера у відділі реінтеграційних заходів та ізоляційного супроводу — підрозділу, дотичного до роботи з українськими військовополоненими та державними таємницями.

Переведення оформив тодішній директор департаменту кадрової політики Міноборони — полковник запасу Олег Яцино. Це викликає закономірні питання: яким чином людина без відповідної освіти, досвіду роботи у сфері військової реінтеграції та доступу до державної таємниці, потрапила на таку посаду? Відповідь частково лежить у площині корупційних зв’язків між нею та генерал-майором Анатолієм Казмірчуком — багаторічним керівником медичних сил ЗСУ.

Як «Золота рибка» запливла до Міноборони

У наших попередніх розслідуваннях — «Військово-психіатрична мафія» та «Як Казмірчук і Родченко перетворили військову психіатрію на родинний бізнес» — ми вже писали про цю схему. Військова психіатрія була перетворена на канал впливу, тиску і заробітку, під прикриттям «волонтерської діяльності». Родченко роками видавала себе за психіатра, керувала закупівлями та формувала «потрібні» кадри у шпиталях Міноборони. При цьому її діяльність координував генерал Казмірчук.

Нове місце роботи Родченко — підрозділ, де опрацьовуються дані щодо українських військовополонених, їх реабілітації та обміну. Саме тут постає головне питання: чи допустимо, щоб до такої інформації мала доступ особа, пов’язана з неформальними контактами на окупованих територіях?

Що цікаво, вже на новій роботі Лариса Родченко всім повністю розказує про своє фіктивне поранення яке вона отримала якоби в херсонському напрямку  а насправді вона робила операцію на животі в Черкасах убирала жирочок із живота і всім розповідає що у неї якоби це було поранення…

Підозрілі поїздки на Херсонщину

За свідченнями очевидців, Лариса Родченко неодноразово виїжджала до Херсонської області, прикриваючись «службовими завданнями». У той же час її метою, за інформацією джерел, були зустрічі з бізнес-партнерами, що залишились на тимчасово окупованій території.

Факт належності їй або її родині понад 150 га сільськогосподарської землі у Бериславському районі підтверджується держреєстрами. Ці ділянки передано в оренду компанії ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка щорічно сплачує Родченко понад 130 тис. грн оренди. Бізнес-фундамент, що спирається на активи в зоні окупації, ставить під сумнів її лояльність і відкриває питання щодо потенційної колаборації.

Мати з окупації — без проблем на підконтрольну територію

Іще один насторожуючий факт: мати Лариси Родченко, мешканка тимчасово окупованої території, безперешкодно в’їжджала на підконтрольну Україні частину. Жодного публічного пояснення цього факту немає. Зважаючи на ризики контрабанди, шпигунства і військової безпеки — така «мобільність» викликає серйозні сумніви у доброчесності обох.

Казмірчук, активи і «родинна вертикаль»

Генерал-майор Анатолій Казмірчук не лише прикривав діяльність Родченко, а й, вірогідно, користувався нею як «гаманцем» у цивільному секторі.

Згідно з відкритими реєстрами, Казмірчук і його донька Катерина володіють або співволодіють:

• двома квартирами (в Києві та м. Вараш),
• щонайменше 4 земельними ділянками (Київська, Черкаська, Миколаївська обл.),
• загальною площею землі понад 2,3 га.
• Вартість квартири на Печерську у 2022 році була занижена щонайменше вдвічі. Частина майна оформлена на дружину та доньку — класична схема «відведення активів» у разі перевірок.

Чому «Золота рибка» досі плаває?

Попри численні звернення до ОП, ГПУ, НАБУ, ДБР, реакція державних структур — нульова. Офіційна відповідь спеціалізованої прокуратури Центрального регіону лише перенаправила відповідальність: «Органи прокуратури не здійснюють функцію нагляду за додержанням законів органами виконавчої влади…». Рішення — за командуванням ЗСУ. Тобто, розслідувати себе повинні самі фігуранти?

За нашими джерелами, після публікацій на захист Казмірчука й Родченко неофіційно виступали представники Офісу Президента, називаючи викриття «атаками на військових». Це дозволяє говорити про політичне прикриття і стратегічну лояльність Банкової до корумпованих структур, що паразитують на системі реінтеграції й медицини.

Родченко тисне на всіх, кого може

Після початку розслідування Родченко почала активно «гасити пожежу» — звертаючись до знайомих у Міноборони, поліції, медичних і освітніх структурах. Вона шукає можливості впливу на журналістів, правоохоронців і медичних експертів, намагаючись створити ілюзію «професійного переслідування».

За інформацією наших джерел, вона безпосередньо контактує з людьми з часів Табачника та Богатирьової, зокрема через так званих «медичних радників командування». Також намагається зібрати «заперечення» від лояльних медиків, аби створити паралельну інформаційну версію для офіційних структур.

Висновок: «Подарунок» для Рустема Умерова?

Переведення Лариси Родченко до відділу, що працює з полоненими — це не просто кадрове рішення. Це політичне і безпекове питання. «Золота рибка», яку роками прикривав генерал Казмірчук, сьогодні має доступ до найчутливішої інформації й ресурсів. Хто її захищає — Банкова? МОУ? Генштаб? І головне — для чого?

Наша редакція у попередніх розслідуваннях — —