Трамп перейшов Рубікон

Нарешті, його фірмова гойдалка «як хочу, так і кручу» хитнулася в правильний – наш - бік. Із тим, щоб тут і залишитися.

Майже півроку знадобилося Дональда Трампу після повернення до Білого дому в січні цього року для того, щоб перейти від суто ритуальних закликів до Путіна в стилі Януковича «Владімір, астанавітєсь!» й намагання укласти з господарем Кремля «велику угоду» до рішення про військову підтримку України. 

Чому саме рішення про надання Україні військової підтримки стане Рубіконом для Дональда Трампа місяць тому пояснив колишній посол нашої країни у США Олег Шампур. Так воно й вийшло. 

Тих, хто переживає з приводу того, що оголошена Трампом обіцянка надати Україні оборонну зброю - ще не гарантія того, що ця підтримка а) дійсно буде і б) буде у достатньої кількості, можна заспокоїти. У своїй послідовній довгій лінії досягти «великої угоди» з Путіним Трамп досяг дна. Після чого об’єктивно не зміг продовжувати рух. І змушений був відштовхнутися від цього дна та почати рух у протилежний рік. 

Ключові обставини для визначення траєкторії його подальшого руху військової підтримки України складаються так, що змінити напрямок цього руху на 180 градусів американський лідер вже не зможе.

Перелічу деякі з цих обставин.

1.     Президент США зіштовхнувся з демонстративно зневажливим ставленням з боку Путіна – й щодо своїх пропозицій-прохань погодитися на припинення вогню в Україні, й до самого Трампа, коли практично одночасно з розмовою з президентом США росіяни розпочали масований обстріл Києва ракетами і дронами. Як свідчить попередній досвід аналогічних ситуацій у відносинах з Путіним (провальні для президента США його переговори з Путіним у Гельсінкі 2017 року), Трамп на таке демонстративне приниження його особисто реагує рішучими діями. 

2.     Внутріполітична ситуація в США і наближення проміжних виборів наступного року до Конгресу вимагають від хазяїна Білого дома зайняти більш рішучу позицію стосовно Росії. Це необхідно для шансів республіканців успішно виступити на цих виборах. А також задля укріплення позицій самого Дональда Трампа всередині Республіканської партії, де на нього здійснюється все більш сильний тиск з боку правих радикалів. (Одним із лідерів останніх є віце-президент Джей Ді Венс. Помітили, до речі, що він практично зник з публічного простору стараннями його боса?)

3.     Завдяки рішенню нинішнього очільника США поновити військові постачання Україні після її призупинення з’являється можливість усю подальшу військову допомогу представляти вже як «допомогу від Трампа», а не «пакети, затверджені адміністрацією Джо Байдена». 

4.     Відверта заява голови китайського МЗС Ван Ї про те, що Китай не може допустити програшу Росії в Україні (де-факто «Ми будемо підтримувати Росію стільки, скільки буде потрібно») стала прямим викликом й для Сполучених Штатів, й для їхнього керівника особисто. На який потрібно дати сильну відповідь. І відповідь не вербальну. Бо Китай масштабно підтримує РФ у першу чергу реальними справами і вже фоном - заявами і дипломатією. 

Ця заява Ван Ї стала важливим кроком у оформленні суб’єктності Осі руйнування правил світового порядку в складі Китаю, Росії, Північної Кореї та Ірану. І на скоординовані дії цієї осі – у тому числі, в Україні –лідеру найбільшої потуги у таборі колективного Заходу volens nolens доведеться реагувати. 

5.     Сформовані умови задля того, щоб представити військову допомогу США вже не як безкоштовну підтримку, а вигідну для американського платника податків. Бо з Україною досягнута умова про корисні копалини. А також є домовленість про оплату американської зброї для України європейськими країнами НАТО.

6.     Європа за час «багатовекторності» Трампа істотно посилила свою суб’єктність у підтримці України. Й тепер може розглядатися Вашингтоном як ще один наряду з самими США ключовий гравець у підтримці Україні.  

7.     Свій особистий відхід від лінії «миротворця» Трамп пережив трохи раніше  - коли ухвалив рішення про нанесення ракетно-бомбових ударів по Ірану. 

Так що можна констатувати, що Трамп витиснув по максимуму все із свого майже піврічного періоду, коли він був «добрим слідчим» для Путіна. Тепер почався період, коли він змушений примушувати Путіна до миру. 

Про свої перші кроки на цьому шляху американський лідер розповість вже через два дні, 14-го липня. 100% буде дуже несподівано та важливо – ТАКОГО Трампа ми ще точно не бачили.