Урсула та антивакси: чим завершився вотум недовіри голові Єврокомісії

Відома єврочиновниця зберегла посаду, попри підозри у лобізмі інтересів приватної компанії

10 липня могло стати днем звільнення Урсули фон дер Ляєн. Це, як відомо, президентка Європейської комісії, відставка якої не була б вигідною Україні. Нині політикиня налаштована цілком проукраїнськи, хоча на початку російсько-української війни – у 2014 році – вона виступала проти постачання зброї до України. Тоді фон дер Ляєн працювала міністеркою оборони в уряді Ангели Меркель і вважала, що Європі необхідно зберігати єдність та проводити дипломатичну політику з Росією. Але мова зараз не про те, що було 11 років тому.

Мова про таємне листування фон дер Ляєн із гендиректором фармацевтичної компанії Pfizer Альбертом Бурлою під час переговорів щодо закупівлі вакцини проти COVID-19. Саме ці секретні смс зіграли проти голови ЄК. Щодо неї були й інші підозри, але можливе нецільове витрачання коштів під час пандемії виявилося найважчим обвинуваченням. Забігаючи наперед, зазначу, що для Урсули все завершилося добре, але сам скандал є для нас прикметним явищем. ми обираємо Захід як взірець чистоти й прозорості державної політики, хоча це не завжди так. Але спочатку – кілька слів про інцидент як такий.

Не ховай телефон

Румунський депутат Європарламенту – ультраправий Георге Піперя, соратник екскандидата в президенти Джордже Сіміона – і був тим, хто ініціював вотум недовіри щодо Урсули фон дер Ляєн. Його ініціативу підтримали 79 депутатів, і це небагато, адже загалом Європарламент налічує 720 членів.

Піперя був переконаний, що «у консерваторів з Румунії та Польщі з’явився шанс стати лідерами у викритті неефективної та роз'єднаної Комісії».

Виступити проти Урсули фон дер Ляєн Піперю спонукало питання прозорості під час закупівлі вакцини. Крім того, депутат закидає нинішній голові Єврокомісії посилення бідності населення та зменшення оборонного фінансування.

Він також звертає увагу і на «зелену політику», проведення якої лобіює голова ЄК. Мова про скорочення викидів парникових газів, інвестування в зелені технології та захист природного середовища. У Піпері є запитання до Урсули фон дер Ляєн щодо того, які саме неурядові організації отримували кошти з бюджету ЄС на втілення тих чи інших екологічних проєктів.

Разом із Піперєю ультраправі депутати Європарламенту нагадують: раніше суд ЄС виніс рішення проти фон дер Ляєн. Позов проти чиновниці подала американська газета The New York Times, яка також хотіла дізнатися подробиці оборудки з вакциною. У рішенні суду йшлося про те, що фон дер Ляєн порушила правила прозорості, коли відмовилася пред’явити особисте листування з Бурлою.

Щоб зрозуміти, про що мова, перенесемося у щасливі довоєнні часи. Коли найбільшою проблемою були не російські дрони над нашими головами, а пошуки вакцини від коронавірусу. Ці пошуки торкалися не лише українців, а й усіх жителів планети. «Протиотруту» від «корони» винайшли, як ми знаємо, наприкінці 2020 року.

А вже навесні 2021-го Єврокомісія уклала контракт з корпорацією Pfizer та її німецьким партнером BioNTech на постачання 1,8 млрд доз вакцини Comirnaty. Ціна питання становила 39 млрд доларів. Багато аспектів цих закупівель залишилися конфіденційними, що тільки підігріло цікавість преси.

Коротко роз’яснимо, що в Україні вакцину Comirnaty називали за іменем виробника – просто Pfizer. І це був той більш бажаний варіант (порівняно з альтернативною AstraZeneca або CoronaVac), за яким на початку кампанії щеплення ганялися майже усі.

Але повернемось до скандалу з вакцинами. Іще наприкінці 2020 року агентство Bloomberg зазначало, що нова вакцина від Pfizer має ряд суттєвих недоліків. Тому журналістка The New York Times Мартіна Стеві вирішила поцікавитися аргументами на користь корпорції Pfizer, якими керувалася Єврокомісія, коли укладала угоду.

Але Стеві отримала відмову в доступі до чатів фон дер Ляйєн та Бурли. Медійниця обґрунтовувала свою вимогу щодо публікації їх листування тим, що саме їхні контакти  мали вирішальне значення для багатомільярдних закупівель вакцини. Після відмови Стеві та The New York Times звернулися з позовом до суду ЄС.

Тим часом Єврокомісія оголосила листування втраченим. У ЄК заявили, що необхідні текстові повідомлення не були заархівовані і, отже, їх неможливо знайти. Крім того, відомство наголосило: це листування зовсім необов'язково представляє суспільний інтерес, а тому і не має зберігатися в архіві.

Суд, одначе, не повірив у загублені смс. Єврокомісію та Урсулу фон дер Ляєн зобов’язали представити листування з Бурлою. Втім, і ЄК, і фон дер Ляєн мають можливість оскаржити це судове рішення.

Слово підозрюваній

Піде до суду фон дер Ляєн чи ні, невідомо. Поки що «суд» для неї влаштували у Європарламенті. 7 липня там розпочалися слухання щодо вотуму недовіри. Участь у них взяла і президентка Єврокомісії. Ось що вона сказала на свій захист:

«Не секрет, що я контактувала з провідними представниками компаній, які виробляють вакцини і які мали б вивести нас з цієї кризи. Так само як я зверталася за порадою до найкращих епідеміологів та вірусологів у світі. Або зв'язувалася з організаціями ООН та неурядовими організаціями. Але твердження, що ці контакти були якимись недоречними або суперечили європейським інтересам, є просто неправильним», – сказала вона.

За словами президентки ЄК, переговори щодо контракту проводилися Комісією та державами-членами разом.

«Кожен контракт, щодо якого велися переговори, був детально розглянутий у столиці до підписання кожною з 27 держав-членів. Не було жодних секретів, жодних прихованих положень, жодних зобов'язань щодо закупівлі для держав-членів. Всі 27 держав вирішили купувати свої вакцини за власним бажанням. Тому будь-які твердження про те, що будь-яка держава-член не знала про контракти, про ціни чи обсяги – нечесні. Насправді, назвімо це своїми іменами – це просто брехня», – додала Урсула фон дер Ляєн.

Вона зазначила, що звинувачення на її адресу євродепутата від ультраправої партії «Альянс за союз румунів» Георге Піпері «взяті прямо з найдавнішого посібника екстремістів» і є спробою вбити клин між європейськими інституціями.

«Сьогодні ми всі можемо зробити власні висновки щодо доцільності запропонованого ним вотуму недовіри. Тут є вибір. Ми можемо слідувати за паном Піперєю у його світ змов та зловісних планів, або ж ми можемо чітко викрити це як ще одну грубу спробу вбити клин між нашими інституціями, між проєвропейськими, продемократичними силами. Ми ніколи не можемо допустити цього і ніколи не допустимо», – сказала президентка Єврокомісії.

У змову проти неї вступили «антиваксери», тобто – противники щеплень, додала Урсула фон дер Ляєн. А звідки росте ідеологічне коріння цих «антиваксерів», теж ні для кого не є секретом.

«Ми вступили в епоху боротьби між демократією та неолібералізмом. Ми бачимо тривожні загрози з боку екстремістських партій, які хочуть поляризувати наші суспільства за допомогою дезінформації. Немає жодних доказів того, що вони мають якусь відповідь. Але є достатньо доказів того, що багато з них підтримуються нашими ворогами та їхніми ляльководами в Росії чи деінде. Це рухи, що підживлюються змовами, від противників вакцинації до апологетів Путіна», – заявила фон дер Ляєн.

Вона також закликала об’єднуватися не довкола її цькування, а довкола інших цінностей.

«Коли Комісія сідає за стіл переговорів зі Сполученими Штатами щодо торгівлі та тарифів, Європа повинна продемонструвати силу. Коли ми відстоюємо майбутнє України, Європа повинна продемонструвати силу. Або коли ми їдемо до Китаю захищати наші інтереси, Європа повинна продемонструвати силу. І ця сила приходить тільки через нашу єдність. Тож давайте об'єднаємося», – закликала фон дер Ляєн.

Що ж, її зрештою почули, бо голосування за вотум недовіри було провалене. 10 липня більшість членів Європейського парламенту підтримали президентку ЄК. 360 членів Європарламенту проголосували проти вотуму недовіри, 175 – за, а 18 – утрималися. З 720 членів Європарламенту 553 брали участь у голосуванні. Для прийняття пропозиції потрібно було б 357 голосів.

«Якби вона програла голосування, фон дер Ляєн та решта її Комісії були б змушені піти у відставку, що погрузило б ЄС у хаос», – зазначило з цього приводу видання Politico.

Ще один скандал

Але як міг позначиться цей скандал на майбутньому очільниці Єврокомісії? Урсулу фон дер Ляєн вдруге переобрали на її посаді у 2024 році. Термін повноважень фон дер Ляєн добігає кінця у 2029-му, і ще напередодні голосування західні видання зазначали, що вона цілком може «досидіти» цю каденцію до кінця.

Видання Politico констатувало: так, існує певне «невдоволення нею в Брюсселі після низки суперечливих рішень і скандалів». Але при цьому «відправити фон дер Ляєн додому», як цього вимагає депутат Піперя, не вийде. Центристська більшість Європарламенту, пише Politico, послідовно лишається на боці німецької політикині.

Медійники з Euractiv теж сумнівалися у тому, що голосування проти фон дер Ляєн буде результативним. «Її відставка навряд чи буде прийнята», – йшлося у його статті. Зрештою, все так і сталося.

Але про які суперечливі рішення фон дер Ляєн  йшла мова? Наприклад, про таке.

У квітні минулого року чиновниця спробувала проштовхнути «свого» кандидата на посаду представника ЄС з питань бізнесу. Маркус Піперас – той самий кандидат – як і фон дер Ляєн, є членом Християнсько-демократичного союзу, правоцентристської партії Німеччини. Згодом, коли главу Єврокомісії звинуватили у лобізмі та непрозорості прийнятих рішень, Піперас від посади відмовився.

Агентство Reuters, посилаючись на свої джерела, зазначало, що Єврокомісія під проводом фон дер Ляєн відхилила двох інших кандидатів, які набрали кращі бали, ніж Піперас, під час початкового відбору на посаду представника з питань бізнесу. Двома іншими кандидатами були: депутатка Європарламенту від Чехії Мартіна Длабайова та заступниця генерального директора швецької бізнес-компанії Swedish Enterprise Анна Стеллінгер.

Дізнавшись про таку «специфіку» конкурсу, чотири єврокомісари, включно з керівником зовнішньої політики Жозепом Борреллем і Тьєррі Бретоном, навесні 2024 року надіслали Урсулі фон дер Ляєн листа, в якому відзначили, що її креатура Піперас досить сильно підриває «неупередженість процесу», а відтак голову Єврокомісії просять ще раз подумати над своєї поведінкою, повідомляло видання Euronews.

Таке попередження спрацювало, і скандальне призначення не відбулося.

Але чому вся ця історія є важливою для нас і які висновки зі сказано можна зробити?

Передусім ми не знаємо напевно, чи дійсно Урсула фон дер Ляєн є жертвою дезінформації, яку про неї поширювали недоброзичливці. Але пристанемо на рішення, яке виніс Європарламент – власне, нічого іншого й не залишається.

Однак, як бачимо, чиновників підозрюють у лобізмі та корупції – скрізь. Звісно, те, що Україна не є винятком, не повинно слугувати виправданням нашим корупціонерам. Можна мірятися масштабами цього явища, а можна натомість визнати, що наша держава – це не якесь прикре непорозуміння та країна з найстрашнішою у світі злочинністю. Ні, це не так.

Ми – країна, яка намагається встати на правильний шлях розвитку, скоюючи при цьому помилки. Однією з них є наша безоглядна віра у західних експертів та політиків. Іноземців у наших структурах багато хто схильний вважати панацею – саме тому міжнародних фахівців запрошують формувати антикорупційну та судову системи України. Але й вони теж «грішні». Тобто такі ж як і ми – не гірші, але й не кращі.

Історія з Урсулою фон дер Ляєн має нас навчити ставитися до самих себе з більшою самоповагою. Бо якщо ми не цінуватимемо самих себе, хто зробить це за нас?