Прозорість, корупція та виклики державного сектору України: кейс «Укргідроенерго

Реформа корпоративного управління в ДП повинна бути не фасадною, а глибинною

В Україні функціонує (ДП), і ще близько 1 500 — у процесі ліквідації або реорганізації. На кінець 2021 року сумарна вартість їхніх активів становила приблизно 40% ВВП країни. Але ефективність державного сектора залишається критично низькою:

• понад 50% підприємств фактично не працюють,
• лише 1 з 6 генерує прибуток,
• державна частка у ВВП не приносить належного ефекту для бюджету.

Це контрастує з міжнародною практикою. Наприклад, у Сінгапурі, Швеції чи Норвегії державні компанії — як-от Temasek Holdings, Vattenfall або Equinor — діють як ринкові гравці, дотримуючись чітких принципів корпоративного управління. Вони прибуткові, інноваційні, часто — глобальні.

У країнах ОЕСР, на які орієнтується Україна, держпідприємства зазвичай:

• мають прозору звітність;
• підпорядковуються уніфікованим правилам управління;
• регулярно проходять аудит незалежними органами;
• відокремлені від політичного впливу.

Що таке корпоратизація і чому вона важлива

Україна почала реформу державних підприємств із метою підвищити їхню прозорість та ефективність. Один із ключових механізмів цього процесу — корпоратизація, тобто перетворення класичних держустанов на державні компанії, що діють за приватно-правовими принципами.

Переваги корпоратизації:

• Підзвітність і прозорість: компанії зобов’язані публікувати фінансову звітність.
• Залучення професійного менеджменту: через наглядові ради та незалежні відбори.
• Гнучкість у прийнятті бізнес-рішень.
• Інвестиційна привабливість: компанії можуть отримувати кошти напряму від інвесторів.

Основні виклики:

• Формалізація без змісту: «нові» компанії часто залишають старі практики.
• Непрозорий добір наглядових рад, політичний вплив зберігається.
• Сімейно-бізнесові зв’язки в управлінні.
• Відсутність системного контролю за ефективністю менеджменту.

Іншими словами, корпоратизація — це лише форма, і вона не гарантує змісту. Якщо нею керують ті ж самі люди, що роками використовували підприємство як джерело прибутку — результати не змінюються.

Незважаючи на численні реформи та декларації прозорості, на практиці більшість державних компаній продовжують функціонувати за старими корупційними схемами — яскравим прикладом чого є ситуація у стратегічному підприємстві «Укргідроенерго».

«Чехи» та «болгари» на службі у крадіїв: як за допомогою «прокладок» з «Укргідроенерго» вимиваються мільярди

Державне підприємство «Укргідроенерго», де процвітає цікава форма «родинного бізнесу», платить мільярди посередникам, купуючи обладнання та послуги із колосальною націнкою. Як працюють ці схеми та хто наживається на «видоюванні» стратегічного підприємства, на якому лежить відповідальність за енергетичну безпеку всієї України?

Доводиться констатувати, що ділки в «Укргідроенерго» продовжують наживатися на державі попри криваву війну та катастрофічну ситуацію в економіці. Варто почати з Ігоря Сироти, який протягом 15 років керував «Укргідроенерго» і, як нам вдалося дізнатися, попри недавнє звільнення продовжує це робити. Він досі регулярно приїжджає в центральний офіс компанії і дає вказівки щодо його діяльності, продовжуючи повністю керувати процесом.

Власне, нікуди не зникли з системи люди, які орієнтуються на Сироту. Це і нинішній в.о. гендиректора Богдан Сухецький, який чимало років працював під орудою Сироти на посаді заступника генерального директора з комерційної діяльності, і Володимир Руденко, заступник генерального директора зі стратегії та інвестицій. Про останнього – трохи нижче.

Поки ж доводиться констатувати, що в «Укргідроенерго» досі спокійно працюють родичі пана Сироти: так, заступниця генерального директора з інвестиційної діяльності та залучення міжнародного фінансування «Укргідроенерго» Марія Бішко ймовірно є його племінницею. Також у компанії працюють її чоловік та деякі інші близькі до Сироти особи. Так що можна говорити про «успішний родинний бізнес» на базі державної компанії.

Цікаво, що статки Ігоря Сироти за час роботи на державу буквально злетіли до небес. Це навіть призвело до скандалу у медіа, коли у 2020 році журналісти порахували, що глава «Укргідроенерго» заробив за рік більше, ніж президент США Дональд Трамп: тільки в грудні 2019 року рішенням Наглядової ради Сироті було нараховано та виплачено більше 3 мільйонів гривень премії. Загалом за 2019 рік сума загальна сума премій склала понад 10 мільйонів гривень – це понад 400 тисяч доларів. При цьому заробітна плата гендиректора з липня 2019 зросла більш ніж у три рази – до 781 тисячі гривень у місяць. Таким чином, загальний дохід Сироти за 2019 рік склав 647 тисяч доларів. Для порівняння зарплата Трампа становить близько 400 тисяч доларів на рік.

До речі, донька Ігоря Сироти – співачка Росколяна – заміжня за сином народного депутата, очільника забороненої ОПЗЖ Юрія Бойка – вкрай одіозної персони, відомої своєю багаторічною роботою на Януковича та однойменними «вишками Бойка». Ще у 2010 році, а саме після призначення Сироти гендиректором «Укргідроенерго», у кулуарах говорили про те, що він – ставленик Бойка, який тоді очолював Міненерго. 

Сама Рокосляна не підтвердила родинні зв’язки. Але і не спростувала. «Єдине, що я можу сказати точно і гарантовано, що я не будую гроші ні за які партії, ні за які політичні сили. Це фінанси мої і безпосередньо моєї сестри, яка є моїм бізнес-партнером. Це все на що я можу дати відповідь точно чітку і конкретну. Багато людей запитують, хто ж твій партнер, хто ж твій чоловік, хлопець. Я вже неодноразово говорила, що з поваги до нього, а він не хоче бути публічним», — підкреслила донька Ігоря Сироти.

До речі, про сестру співачки, яка нібито вкладає гроші в Роксоляну. Звідки в неї гроші (йдеться про сотні тисяч доларів), і чи може так бути, що насправді «мої гроші» є нічим іншим як «батьковими грошима»? Робоча версія наступна: реальним спонсорами цих «співів» Роксоляни, яка відзначається на сцені дещо розбещеними діями, можуть бути лише дві людини – або Бойко або Сирота. Або ж вдвох…

Але все ж повернемося до Ігоря Сироти. Варто сказати, що «мутки» з преміями-зарплатами це лише верхівка айсбергу в його діяльності. Схема, яка ефективна працює в «Укргідронерго» зводиться до створення цілої мережі посередників, через яких прокручуються мільярди бюджетних коштів. І які могли відбуватися тільки за особистої участі трьох людей: самого Ігоря Сироти, а також згаданих вище в.о. гендиректора Богдана Сухецького та заступника генерального директора зі стратегії та інвестицій Володимира Руденка.

Яскравий приклад: виробник, ТОВ «Хітачі Енерджі Україна», у 2022–2023 роках реалізував трансформатори болгарській компанії «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» ООД (NUTECH ENGINEERING LTD). Зокрема, 8 березня 2023 року «Хітачі» продало автотрансформатор ANAR3E (АТДЦТН) 400000/330/150 за 2 387 396,12 євро.

Той самий трансформатор «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» перепродав ПрАТ «Укргідроенерго» вже за 5 996 250 євро. Тобто, різниця (а фактично крадіжка) склала майже 3,6 млн євро, або 138,3 млн грн. Загальна сума переплат за кількома контрактами склала 184 561 337 грн.

Очевидне питання: чому державне підприємство не закупило обладнання напряму у виробника, а скористалося послугами фірми з Болгарії, яка не має власного виробництва трансформаторів? Відповідь: інакше до рук не приклеються купюри.

Виникає й інше важливе питання – до правоохоронних органів: а хто ухвалював це рішення, в результаті якого держава переплатила півтори сотні мільйонів гривень.

Зауважимо, що до 2020 року співвласниками «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» були болгарка Цвєтанка Банчева та українець Денис Пенський з Кривого Рогу. І хоча Пенського вивели з компанії, а на його місце зайшов болгарин Румен Іванов, український слід у компанії і далі чітко простежується.

Ми спробували скомунікувати з виробником трансформаторів «Хітачі», але безпосередньо з ними зв’язатися не вдалося. Але нам удалося додзвонитися до офіційного постачальника ТОВ «SIOM INDUSTRY». Там повідомили, що купити даний трансформатор можна тільки у виробника безпосередньо. Але контактів компанії «Хітачі» не дали. Тоді ми вирішили подзвонити до тієї самої болгарської компанії «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» в Софію, де вона зареєстрована. Але виявилося, що за вказаними телефонами такої компанії немає. Тож не зовсім зрозуміло, як «Укргідроенерго» здійснювало комунікацію з цією компанією-«привидом».

Видається на те, що «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» — типовий приклад схеми з посередником-прокладкою, яка лише на папері ускладнює ланцюжок постачання, але фактично дозволяє заробити сотні мільйонів гривень на кожній угоді.

Тож постає питання до правоохоронців і антикорупційних органів: чому державна компанія погоджується на переплати в мільйони, замість того, щоб укладати договори безпосередньо з виробником? І чи не час остаточно «обнулити» трансформаторні схеми, поки вони не спалили і так дефіцитний бюджет?

На жаль, доводиться констатувати, що «прокладка» у вигляді болгарської «НЮТЕК ИНЖЕНЕРИНГ» - лише один з численних випадків відвертого розкрадання державних грошей «Укргідроенерго». Окрім «болгар» є і «чехи», які виконують подібні функції.

Так, чеська компанія ISKRA ENERGO S.R.O виграла одразу кілька тендерів, найнявшись ремонтувати українські ГЕС. Хоча взагалі не має жодного стосунку до цього напрямку. Серед видів діяльності у неї, наприклад, є ліцензії на торгівлю… алкогольними напоями, а також готельна діяльність.

У ЗМІ чимало писали про цих «чехів». У 2023 році Iskra Energo s.r.o. виграла у «Укргідроенерго» два контракти на загальну суму 1 млрд 221 млн гривень. Зокрема, на півмільярда «Укргідроенерго» замовило обладнання для Середньодніпровської ГЕС. 11 грудня 2024 року стало відомо про перемогу на ще одному тендері – Iskra Energo s.r.o. отримала від «Укргідроенерго» контракт на 1 млрд 130 млн гривень. Цікаво, що в ЗМІ нема жодної інформації про те, куди крім України ця чеська компанія продавала подібне обладнання. Що лише підсилює підозри у тому, що ці «чехи» - така ж «прокладка», як і «болгари» з  «золотими» трансформаторами.

Створеною у 2014 році чеською компанією Iskra Energo s.r.o. володіє та керує чех Якуб Кожушник, але фактично входить в пул такого собі Максима Колесника, ділка, що спеціалізується на різних тендерах в державних енергетичних компаніях. У вересні минулого року він потрапив у скандал з купівлею та ввезенням в Україну Lamborghini 2023 року випуску вартістю пів мільйона доларів.

Ще одна фірма Максима Колесника – ТОВ «Смарт Буд Солюшнс» - де він є співзасновником та бенефіціаром, теж регулярно отримує контракти від «Укргідроенерго». І що цікаво – іншим співзасновником числиться такий собі Євген Руденко, родич уже згаданого вище Володимира Руденка, заступника генерального директора зі стратегії та інвестицій «Укргідроенерго». Підрядниками ж виступають родичі Сироти. Конфлікт інтересів? Ні – не чули…

Зрозуміло, що окрім сімейних підрядів Сироти-Руденка у цих схемах стоять і більш потужні фігури. Раніше повідомлялося про зв’язки Максима Колесника з хмельницьким підприємцем, який також спеціалізується на енергетиці – Вадимом Лейві, помічником-консультантом нардепа Віктора Бондаря, якого нещодавно арештували за підозрою у розкраданні 140 млн грн на кабелях для "Укрзалізниці". Утім, нардепа швидко відпустили під заставу у 100 млн грн.

Але лишаються закономірні питання: по-перше, як так вийшло, що чеська компанія, яка займається готельним бізнесом і алкоголем отримала контракти на понад 2 млрд грн? По-друге, як ця компанія пройшла відбір, та чи перевіряли її профільну компетентність? Ну, і нарешті – хто конкретно ухвалював рішення по виділення коштів цій компанії, і чи немає тут ознаки корупції?

Зауважимо, що до «Укргідроенерго» присмокталися і вітчизняні «прокладки», які до того ж ведуть до дуже відомих і вкрай одіозних людей. Про такі компанії як «Елітбуд-1», ТОВ «СК «Адамант», «Укрстальконструкція», ТОВ «Глобал Солюшнс» та інші компанії, що мають стосунок до Сироти, Сухецького та Руденка, ми розповімо у наступному матеріалі.

Цей випадок є далеко не поодиноким і демонструє системні проблеми, які гальмують реальні зміни в державному секторі. Подібні корупційні схеми підірвали довіру громадян до державних інституцій і створюють додаткові ризики для національної безпеки та економіки.

Саме тому питання довіри до влади та її структур стає вкрай актуальним у сучасних умовах.

Опитування Центру Разумкова показують:

• 93,5% українців довіряють ЗСУ,
• 85% — волонтерам, ДСНС, добровольцям,
• 57% — президенту,
• менше 25% — парламенту, уряду, судам,
• лише 21% довіряють антикорупційним інституціям (НАБУ, НАЗК, САП).

Ці цифри — дзеркало реальності. Українці довіряють тим, хто працює прозоро і результативно. І не довіряють тим, хто керує непрозоро й безвідповідально.

Реформи без реальних змін — загроза довіри

Сектор державних підприємств — ключ до економічної стабільності та післявоєнної відбудови. Але лише за умови, що в ньому працюють прозорі правила, ефективний менеджмент і механізми підзвітності. Кейс «Укргідроенерго» демонструє, наскільки глибоко вкорінена система особистих зв’язків, конфліктів інтересів та корупційних практик.

Реформа корпоративного управління в ДП повинна бути не фасадною, а глибинною: з чітким розмежуванням ролей держави і менеджменту, антикорупційними бар’єрами, відкритими процедурами закупівель і невідворотністю відповідальності. Лише тоді Україна зможе говорити про реальну готовність до євроінтеграції — і до побудови нової, справедливої держави.