Кремль обирає ключовий напрямок кампанії

«Сумський наступ» росіян стрімко перетворився спершу на «Сумську операцію» та ризикує деградувати до «Сумського провалу». Вийти до обласного центру з погрозою просування в бік Харкова чи Чернігова не вийшло

Друзі, сьогодні коротко про загальну ситуацію. Тому що мені здається, найближчим часом все буде змінюватися. Зараз противник активно штурмує на усіх напрямках, тисне скрізь, в пошуках «шпаринки» щоб прорвати нашу оборону. Загальна ціль дуже «розмита». За літо показати переконливий результат. На карті. Щоб було просування на десятки кілометрів, щоб були захоплені міста, назву яких можна згадати без пошуку в Гугл-картах. Що було що назвати «перемогою путіна»

Тому зараз йде тиск скрізь. Але це остання спроба. Ресурси така тактика зжирає занадто стрімко, щоб довго гратися в цю гру. Тому саме зараз Кремль обирає ключові точки для зосередження своїх зусиль. Проблема в тому, що ці точки всі бачать однаково з Москви та Києва. Тут давно немає секрету. І помітних успіхів немає. Тому ворогу доведеться якщо не принципово змінити цілі, то хоча б трохи змінити тактичні напрямки наступу. І як не вигадуй – принципово нового нічого не вигадаєш. Все повертається на Донбас

«Сумський наступ» росіян стрімко перетворився спершу на «Сумську операцію» та ризикує деградувати до «Сумського провалу». Вийти до обласного центру з погрозою просування в бік Харкова чи Чернігова не вийшло. Перший етап швидкого просування не зважаючи на втрати закінчився саме завдяки великим втратам. Зібрані свіжі резерви були сточені в нуль у постійних піхотних штурмах. Наступ захлинувся та навіть довелося трохи відступити. Ще й повністю вибити ЗСУ з Курщини не спромоглися. Ловити тут далі нічого. Харківщина – без будь-яких помітних успіхів. Бої точаться у Вовчанському районі і навіть тактичних успіхів немає

У цих умовах окупанти просто не можуть собі дозволити ще довго розпорошувати сили. Тому що їх банально не вистачить скрізь. Бо ЗСУ давно працюють по тактиці не втримати якийсь рубіж за будь-яку ціну, а знищити максимальну кількість ворогів та у критичний момент відійти. Звісно, там, де адекватне командування. Але попри всі «вкиди зради», так на більшості ділянок. Вони ще намагаються тиснути скрізь. Але вже змушені обирати та зосередити зусилля на ключових напрямках

Нікого не здивую та не відкрию таємницю, що головним призом для ворога з реальних залишається Донецька область. В першу чергу її головна агломерація – «Костянтинівка,Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ». Але штурми Косьтанинівки не просто не дали результату – їх не змогли розпочати. Більше року зусиль, але… наглухо застрягли в районі Торецька (на південь від Констахи) та Часов Яру (на схід). І помітних просувань немає, незважаючи на перекидання сюди ресурсів та великі втрати. Вперлися наглухо. Що далі? Вже зрозуміло, що просто підсилення тиску не працює

Якщо штурм Костянтинівки неможливий, а мрії про велике оточення усього району залишаються занадто великим шматком – можна спробувати відкусити половину. Я про можливий обхід Часов Яру з півночі та наступ на Дружківку. З іншого боку – обхід Торецька та вихід теж на Дружківку вже з Заходу. Це відріже Костянтинівку та дозволить безпосередньо штурмувати відразу Дружківку та в півдня навіть Краматорськ. Але є велике питання. Чи вистачить у ворога сил та резервів, щоб протягнути такі довгі щупальця відразу в двох місцях? Та чи вистачить резервів, щоб не просто пройти цей шлях, але й розширити ці коридори так, щоб ЗСУ не перерізали логістику?

Звісно, заради такого варіанту можна перекидати все що можливо з Запорізького, Куп’янського та  Сумського напрямку. Але… в такому випадку ЗСУ теж може зняти там резерви і перекинути на Донеччину. А може не знімати. А користуючись нагодою перейти там у контрнаступ. Непросте рішення для Кремля. Києву простіше, ми граємо в обороні, реагуючи на їх дії. Хоча… ніхто не забороняє і ЗСУ влаштувати сюрприз там, де не чекають

Друзья, приглашаю подписаться на мой Телеграм-канал

Кому интересен Ю-Туб