АРМА: проблеми та вирішення

Іноземні партнери вкотре незадоволені однією з антикорупційних структур України

На початку травня посли держав Великої сімки закликали парламент якнайшвидше ухвалити законопроєкт №12374-д для зміцнення інституційної бази Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА). Вони наголосили на тому, що подальший прогрес у зміцненні антикорупційної бази України «залишається надзвичайно важливим для виконання міжнародних зобов'язань щодо євроатлантичної інтеграції». Простіше кажучи, реформа АРМА – одне з наших зобов’язань у межах плану Ukraine Facility. А згаданий законопроєкт серед іншого передбачає оновлену процедуру відбору керівника та працівників АРМА із залученням до складу комісії з відбору незалежних експертів. Він же говорить і про запровадження незалежної зовнішньої оцінки ефективності діяльності органу. Але чи будуть вирішені всі проблеми АРМА і усунуті усі складнощі в діяльності  цієї структури, якщо виконати ці два пункти? Давайте розбиратися разом.

Активи в цифрах

До законопроєкту №12374-д я ще повернусь. А поки пропоную почати з іншого. 26 березня Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) презентувало звіт про свою роботу у 2024 році. Цей звіт вказує на мільярдні суми «виявлених активів», значні надходження до бюджету, величезні обсяги управління. Можливо, цей результат кращий, ніж за всі попередні роки роботи АРМА, але наскільки ефективним він виглядає в очах стороннього спостерігача? Наприклад, за весь 2024 рік орган відібрав лише сім управителів для арештованих активів, тоді як чимало одиниць арештованого майна залишаються безгосподарними.

За даними звітності АРМА, у 2024 році Агентство виявило та розшукало 141,5 тис. одиниць активів. Це більше, ніж у 2023-му (96 тис.), але значно менше, ніж у 2022-му (196,6 тис.). При цьому складно сказати, як сформовано цю кількість, адже якщо поглянути на інформацію про виявлені та розшукані активи у звіті АРМА за 2024 рік, то лише земельних ділянок виявили 107 066 одиниць (їхня кількість зросла на 57,9 тис. порівняно з попереднім роком). Тож інших видів активів розшукали не так багато.

При цьому подальша доля цих активів демонструє серйозні складнощі в роботі Агентства, зокрема, якщо подивитися на частку вже раніше розшуканих і надалі арештованих активів, а також на частку активів, які передали в управління АРМА. Це може вказувати на системні недоліки в якості зібраної інформації, а також на те, що власники вже встигли переписати це майно до накладення на нього арешту.

Між тим АРМА за визначенням виконує ще одну функцію – управління арештованими активами. Так, за 2024 рік було оголошено 33 конкурси з відбору управителів, але укладено лише 7 договорів управління. Тож кількість укладених договорів управління залишається стабільно низькою: 7 у 2024 році, 11 у 2023-му, 10 у 2022 році. Разом – 28.

Чому все так складно?

Позитив вже у тому, що цю проблему Агентство визнає. Дійсно, кажуть в АРМА, замало активів доходить до управління. Але це часто пов’язано не лише з діями Агентства, а й зі складними та повільними процедурами ухвалення рішень судами, роботою правоохоронців, а також законодавчими обмеженнями. Однак АРМА має бути більш ініціативною в адвокації змін і усуненні цих бар’єрів.

Не варто скидати з рахунків також застарілі процедури та бюрократію. Відбір управителів часто затягується, конкурси проводяться повільно, і ця інертність коштує державі мільйони гривень недоотриманих доходів.

Щодо реєстру арештованих активів, то він досі обмежено доступний. При цьому модернізація ЄДРАА розпочата, але публічний доступ до даних залишається частковим.

До мінусів роботи додамо і недостатній фокус на арештованих активах країни-агресора. Але тут АРМА винуватити не можна: Агентство має законодавчі обмеження щодо управління корпоративними правами і активами рф. Для їх управління необхідна згода власника, а це під час війни – неможливо. Це питання має бути якнайшвидше законодавчо врегульоване, щоби АРМА могло забезпечувати надходження до держбюджету.

Перевірка АРМА

У лютому 2023-го Офіс президента та народні депутати вели дискусії з приводу  передачі Фонду держмайна функцій АРМА з управління активами. У Верховній Раді було підготовлено відповідний законопроєкт, а Фонд розпочав консультації про це.

Але 13 квітня до ОП надійшов лист від послів Європейського Союзу Матті Маасікаса та США Бріджит Брінк із пропозицією провести аудит діяльності АРМА перед тим, як ухвалювати остаточне рішення. Дослухавшись до поради, влада зупинила реорганізацію АРМА, а Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні (EUACI) та Агентство США з міжнародного розвитку USAID почали організовувати здійснення заходів, пов’язаних з аудитом.

Це мала бути перша перевірка АРМА, яка не проводилася з 2017 року, хоча за законом мала здійснюватися щорічно, правда, у трохи іншому форматі. То ж її провели, охопивши не весь час існування агентства, а лише воєнні роки – з 2022-го до 2024-го. На початку 2025 року Рахункова палата оприлюднила звіт про те, як упродовж згаданих трьох років АРМА управляла арештованим майном, вартість якого становила понад 51,5 млрд грн.

Аудитори встановили, що активи на суму понад 39,4 млрд грн не були використані для зміцнення економічної безпеки та посилення обороноздатності України, а державний бюджет недоотримав понад 6 млрд грн.

Вони ж відзначили і те, про що йшлося вище: на дев'ятому році роботи АРМА досі не вміє знаходити для активів управителів та генерувати за їх рахунок значні надходження до бюджету.

Одним словом, діяльність за напрямом розшуку активів не призвела до реальних випадків повернення в Україну коштів, одержаних злочинним шляхом колишніми високопосадовцями України, забезпечення невідворотності конфіскації доходів від їх злочинної діяльності.

Крім того, усі керівники АРМА (у період 2016-2023 років) не мали незалежності та були лояльними до влади. Так, до призначення головою АРМА Янчук був заступником міністра юстиції з питань європейської інтеграції (2014-2016 роки), від провладної політичної партії, керівник якої на той час очолював уряд. Другий та третій керівники АРМА Сигидин і Жоравович були призначені Кабміном без конкурсу у 2019-му та 2021 роках відповідно.

Додам і те, що територіальні управління АРМА вже багато років існують в зародковому стані, мають усічену функціональність, не спроможні самостійно, за допомогою власних ресурсів, здійснювати заходи з розшуку активів.

Аудитори АРМА зазначали і те, що саме агентство створювалося як джерело надходжень держбюджету завдяки ефективному менеджменту активів. Прикладом було аналогічне французьке (AGRASC), яке у 2011–2014 роках сплатило до бюджету 4,5 млн євро, перерахувало до фонду боротьби з наркотиками 5,9 млн євро, повернуло державним кредиторам 1,2 млн євро, відшкодувало особам, які потерпіли від злочинів, 23 млн євро.

При цьому AGRASC повністю забезпечувало свою роботу завдяки надходженням від менеджменту активів – 3,6 млн євро. Натомість АРМА у 2018–2022 роках витратило з держбюджету вдесятеро більше грошей, ніж заробило.

Покроковий план

Однак не все так безнадійно, і алгоритм виходу з інституційної кризи для АРМА існує.

По-перше, необхідно спростити та прискорити процедури. Потрібно модернізувати процеси відбору управителів, оцінки активів, передачі в управління – зробити їх прозорими, зручними та оперативними.

Крім того, посилити контроль та підзвітність. Запровадити щоквартальні інвентаризації, регулярне оновлення даних у відкритому доступі, проведення моніторингу – все це відносить довіру до роботи агентства.

Не завадить і системна співпраця між органами. АРМА не може працювати у вакуумі. Потрібна ефективна взаємодія з прокуратурою, судами, Державною судовою адміністрацією та іншими органами для прискорення всіх процедур.

З не менш важливого – того, про що йшлося вище. Потрібен стратегічний фокус на арештованих активах країни-агресора. Це питання не просто економіки – це питання національної безпеки. Не можна дозволяти, щоб ці активи залишалися без уваги.

Сварки замість реформ

А тепер до законопроєкту №12374-д, про який йшлося вище. У лютому цього року документ було прийнято за основу. На цьому його просування парламентом призупинилося. Роботі над ним заважають суперечки між нинішньою головою АРМА Оленою Думою та головою антикорупційного комітету ВР Анастасією Радіною.

Сама Радіна зазначає, що ведення конструктивного діалогу з АРМА постійно ускладнюється через маніпуляції. У відповідь на це голова Дума закликає Радіну ретельніше «аналізувати інформацію».

А тим часом методи, які пропонують для покращення діяльності АРМА наші партнери, виглядають нерелевантними. Щодо аудиту АРМА, то я вже неодноразово звертала увагу на те, що так званий аудит антикорупційних органів – це абсолютно непрацюючий інструмент контролю їх діяльності.

І яскравий приклад тому – комісія зовнішнього контролю щодо діяльності НАЗК. Останній та єдиний раз ця комісія проводила аудит НАЗК за 2020-2021 роки. Сьогодні, на хвилинку, 2025 рік, тож де аудит діяльності НАЗК за 2022-2023 роки?

Те саме стосується і обрання очільника АРМА комісією з незалежних експертів. Ця метода – залучення міжнародних фахівців – вже була неодноразово «обкатана» на прикладі інших антикорупційних (й не тільки) органів. І принцип «іноземці як панацея» в жодному разі не спрацював. То що змушує думати, що він спрацює краще зараз – у випадку з АРМА?..

Що робити в ситуації, яка склалася?

Вартує припинити дивитися на АРМА як на аналог проєктів, як вже були реалізовані раніше. Це – особлива структура, яка працює на перетині інтересів держави, бізнесу, правоохоронців і суспільства. І підходити до неї слід саме з цих позицій.

А щоб система управління арештованими активами працювала ефективно, потрібно чесно говорити як про її досягнення, так і про проблеми. Лише такий підхід дозволить вибудувати справді сильну та дієву інституцію.

Робота, проведена АРМА за останній рік, – це крок уперед, але цього недостатньо. Потрібно перейти від процесу до результату: активи мають працювати на державу, наповнювати бюджет, зміцнювати нашу обороноздатність і відновлювати справедливість.

Законопроєкт про реформу АРМА все ще потребує доопрацювання, зокрема, внесення змін до Кримінального процесуального кодексу. Як неодноразово наголошувало Агентство та підтверджували профільні правоохоронні органи, без таких змін низка запропонованих норм залишиться лише декларативною та не зможе застосовуватись на практиці.

Бо реформа АРМА – це спільне завдання. І парламент, і уряд, і правоохоронні органи, і саме агентство мають працювати як єдина команда. Без цього ми не зможемо побудувати ефективну систему управління арештованими активами.

Необхідно, аби кожен актив, арештований за рішенням суду, не лежав мертвим вантажем у статистиці, а приносив користь державі. Це – наш обов’язок перед країною.