Ті, хто вважав Дональда Трампа можливим посередником у завершенні російсько-української війни, дедалі частіше стикаються з доказами протилежного. Заяви, дії та відсутність конкретики з боку президента США викликають чітке занепокоєння — з ким він насправді? Складається враження, що утворена «димова» завіса вашингтонського «миротворця»: чи справді Трамп підігрує Путіну?
«Абсолютно збожеволів» – тут є питання: так Трамп проти Путіна чи разом з ним? Останні заяви Дональда Трампа, зроблені на публіці й у його соцмережі Truth Social, змальовують його подвійний образ: з одного боку, він критикує Володимира Путіна, називаючи його «абсолютно збожеволілим», а з іншого — відкрито виступає проти посилення санкцій проти Росії, що на практиці грає на руку агресору.
Такі дії не виглядають випадковими. Навпаки — вони формують чітку і тривожну тенденцію: замість тиску на агресора, Трамп тисне на жертву — Україну. Усі його заяви про «перемир’я», «30 днів тиші», примусові переговори в Туреччині — це не мирні ініціативи, а скоріше спроби виграти час для Кремля. Саме після компліментарних заяв Трампа, Росія щоразу активізує масовані атаки — як-то протягом трьох ночей з 24 по 26 травня, коли окупанти випустили сотні дронів та ракет по українських містах, знищуючі житлові будинки і убиваючи десятки мирних українців.
Заяви нинішнього президента США без дій — це політична конкретика, чим Трамп створює інформаційне тло, в якому Путін почувається безкарно. І саме тому колишня посол США в Україні Бріджит Брінк заявила про свою відставку, пояснюючи це незгодою з зовнішньою політикою Трампа, яка «чинить тиск на жертву, а не на агресора». Цей меседж пролунав з американського інформаційного поля — і, ймовірно, його ще довго цитуватимуть.
Позиція України: не чекати, а діяти. У контраст до деструктивних меседжів Трампа, українці демонструють інший підхід: не відступати, не здавати територій, не приймати тиск як норму. Україна зміцнює військово-промисловий комплекс, налагоджує виробництво дронів, крилатих і балістичних ракет, працює над оборонною стратегією та готується до довготривалого опору.
Це тверезий курс. Це не риторика — це конкретні плани, інвестиції, виробництво. І саме такий підхід може врятувати державу в умовах подвійної загрози — з одного боку російської агресії, з іншого — інформаційної підривної діяльності, яка приходить, на жаль, звідусіль, в тому числі і з деяких країн Заходу, замаскована під «миротворчість».
Тож для України немає іншого шляху, крім боротьби. Масовані удари Росії, сумнівна позиція Трампа, слабка реакція частини західних еліт — усе це лише підсилює українське переконання: лише мобілізація, рішучість і технологічна перевага зможуть стримати агресора. Мир може настати лише на наших умовах. А всі, хто цьому заважає, — хоч і не з Кремля, але грають за правилами Кремля.