Як козаки спонсорували Ахметова і Пінчука

Газ – це прибутковий бізнес. І байдуже, що багато газових трейдерів в Україні у слові «газ» іще досі роблять п’ять помилок.

Але це не заважає їм добряче заробляти на українцях. І «Нафтогаз» перший у списку тих, хто отримує супер-прибутки.

Трохи «поколупати» табуйовану тему газу вирішили у тимчасовій слідчій комісії (ТСК) Верховної Ради щодо проблем ринку енергетики (у цьому ж звіті було і про електроенергію). Звичайно, ТСК розглянула лише дані, які їм офіційно були надані.

Але і вони вражають. Українці отримали підтвердження, що ціна на газ була встановлена на рівні 7240 грн за 1000 куб. м. І з цієї суми 2500 грн із кожної тисячі кубометрів пішло незрозуміло куди. Як казав герой анекдоту «так і живу на ці три прОценти».

Тобто, українці могли платити за газ на 8000 грн, а хоча би 5000 грн за 1000 куб. м.

А собівартість видобутку газу не перевищувала 1000 грн за 1000 куб. м. Як тут не згадати відомого талановитого менеджера «Нафтогазу» Ватерландера (німця, але по духу корупції українця) епохи пізнього преміальщика Коболева. Можливо підійде слово «онліфанщика», бо їх чудеса у «Нафтогазі» були на межі порнографії і раннього Рубенса.

Так от Ватерландер одного разу так і розповідав, що видобуток газу в Україні коштує 1 грн за 1 куб.

Інше питання, що собівартість 1000 грн – це все таки напівоб’єктивна цифра. Це вже виснажені родовища. І заради справедливості орієнтуватися на 1000 грн не можна. Це нереальна цифра. Але брати додаткові затрати на нові родовища із ці на газ для населення – це і смішно, і грішно. На пару свердловин вистачить.

Можна «потикати козу» у воюючих противників вже давно мертвого СРСР. Є такі якісь дивно стурбовані люди. Адже визнавати факт інвестицій з боку СРСР у газову галузь - це як мінімум вияв глупоти. І там лише для України були потрачені сотні мільярдів доларів. А шельф Чорного моря? Хто його у 70-80 рр розвивав? Байден із Обамою? Гагага. У це вірять хіба інвестбанкіри.

Десь умовні оцінки необхідних інвестицій у родовища газу: для видобутку через 10 років 1 млрд. кубометрів протягом 20-30 років на перспективному родовищі потрібно затрати до 3 млрд. дол. От і рахуйте. Щоб збільшити видобуток на 10 млрд. куб. м або замістити цей обсяг потрібно 30 млрд. дол. Вперед – і з піснею, як кажуть.

Але повернемось до нашого життя. Інше питання, що на рахунках «Нафтогазу» ці додаткові 120 млрд. грн не затрималися. Звіт комісії каже, що «сумарний розмір нерозподіленого залишку прибутку та амортизації «Укргазвидобування» за період 2020–2024 років  складає близько 120 млрд грн».

Куди пішли 120 млрд. грн? Як казав герой вірша: «Откуда дровишки?» — Из лесу, вестимо; Отец, слышишь, рубит, а я отвожу». Цей вірш дуже добре знають у «СКМ», ДТЕК Ахметова і «Інтерпайп» Пінчука. Напам’ять знають. Стільки «русского мира» як ці компанії в Україну напевно не притягнув більше ніхто. Ну то таке. По парних датах «батько наш Бандера» співати, а по непарних пускати сльозу під «Откуда дровишки. Из лесу вестимо…»

Саме Ахметов і Пінчук отримали більшу частину коштів із 120 млрд. грн. «Нафтогаз» купує і газ, і труби у компаній даних олігархів. І питання вже не комісії Верховної Ради, а до правоохоронних органів – хто приймав рішення і наскільки обгрунтованою була оплата за послуги Ахметову і Пінчуку? Адже додаткові 2500 грн із кожної 1000 куб. м точно мали своє бухгалтерське призначення. Скоріше за все на «збільшення видобутку газу».

Але гроші - це питання дискусійне. На три питання комісії знайдеться 10 варіантів відповідей бухгалтерів «Нафтогазу» і «Укргазвидобування».

На жаль, я сумніваюсь, що буде ефект від звіту комісії. Підтвердження для суспільства, що «крадуть» - так. Так ми і так це знаємо. Кожен день дивимось на це.

Результат може бути лише в єдиному випадку: коли за даними звіту про маніпуляції «Нафтогазу» порушать справи і будуть їх розслідувати.