«Гельсінкський синдром» Дональда Трампа

Знову, як під час доленосних переговорів з Путіним в Гельсінкі під час першої каденції Трампа, їхній спаринг 19 травня закінчився розгромною поразкою і приниженням господаря Білого дому.

Із своєї ганебної поразки семирічної давнини Трамп не зробив потрібних висновків. А тому знову надав можливість виграти своєму більш досвідченому у політичних комбінаціях і побудові величезних і складних бізнес-схем супернику; причому цей досвід об’єднався із відточеними навичками старого спецслужбіста радянської школи.

Те, що свого часу в Гельсінкі Путін легко справиться із малодосвідченим вчорашнім девелопером було зрозуміло заздалегідь. Тому ще до їхньої зустрічі я чітко пояснив, які «точки вразливості»  має Трамп і як саме Путін використає всі ці слабці місця опонента.

Так воно й вийшло – фотографії надзвичайно задоволеного перемогою Путіна і приниженого Трампа після їхньої зустрічі в Гельсінкі у липні 2018 року моментально облетіли весь світ.

Після повернення у Білий дім Трамп чотири місяця щосили надував повітряну кулю своїх величезних здібностей вирішувати «найвеличніші завдання», які нікому більше не до снаги.  Замість того, щоб належним чином – системно, грамотно і з максимальним використанням всіх наявних ресурсів - готуватися до двобою з таким вкрай небезпечним противником як Володимир Путін.

Останній же, поза всяким сумнівом, використав роки між двома каденціями Трампа задля того, щоб ще краще вивчити слабкі місця нинішнього хазяїна Білого дому. Й по повній програмі використати те вікно можливостей, яке відкрилось перед Москвою із поверненням цього політика у крісло президента США.

На превеликий жаль, цього разу у Трампа знову, як і на зустрічі в Гельсінкі-2018, не було варіантів перемогти. Таке враження, що він спеціально вирішив використати ті ж самі інструменти для гарантування власної поразки, що і сім років тому.

Дивіться самі. «Найбільш небезпечним варіантом стане проведення цієї зустрічі у форматі "віч-на-віч". Трампа як міфологічного Антея відривають від опори на потужність та ресурси політичних інститутів та США та їхніх союзників по НАТО. З опорою на них на спарингу з Путіним ресурсну перевагу мав б американський лідер», - писав я перед їхньою зустріччю в Гельсінкі. Так само і зараз – обраний заздалегідь програмний для Трампа і виграшний для Путіна той самий формат.

Тодішній висновок «Трамп не має необхідного досвіду у фіксуванні досягнутих результатів та механізмів контролю їх виконання. Більш того, він авансом здає вагомі та потужні козирі», знову виявився актуальним. Якщо загадати про відсутність контролю США за дотриманням нещодавніх енергетичного і морського перемир’я. А також клятвена обіцянка американського лідера до будь-яких мирних переговорів, що питання вступу України до НАТО знімається з порядку денного.

«Трамп на цій зустрічі виступатиме лише як бізнесмен, а Путін – як розвідник, який добре знається на великому бізнесі. Саме в категоріях розвідника, який розробляє потенційного агента впливу, і вибудовуватиме Путін схему "обробки" Трампа». Вірно як для Трампа зразку 2018-го року й для Трампа-2025. Який у відносинах з росіянами націлений на скоріше повернення до business as usual. 

Й на цьому тижні знову мрійливо зазначив, що РФ — це справжня економічна золота жила для Сполучених Штатів: «У Росії є величезна можливість створити величезну кількість робочих місць і багатства, коли війна закінчиться. Її потенціал необмежений».Є ще багато подібних співпадінь.  Але головне в тому, що цього разу підсумки поразки Трампа у двобою з Путіним мають набагато більш пряме і більш серйозне значення для нашої країни і перспектив мирного врегулювання.

Й одна із найбільших небезпек в тому, що Трамп підтримав найгірший варіант для нас: США відходять убік, а Україна залишається один на один з РФ, й вони самі розбираються в наявних протиріччях. Довгі тижні спроб України і її європейських союзників побудувати оптимальну і виграшну комбінацію переговорів про мир і гарантії безпеки «Україна&її європейські союзники&США разом проти РФ» для Трампа виявились не переконливими.

На наше щастя, на Трампі світ клином не сходиться. Європа, на відміну від США, яких, за висловленням Трампа «відділяє великий чудовий океан», залишати Україну наодинці із російським хижаком не зможе і не буде. Бо на східних кордонах Фінляндії та Естонії Путін вже розгортає нові бази і готує інфраструктуру для продовження розпочатого в Україні. А тому європейцям доведеться наразі перейти нарешті, від обіцянок і красивих слів про шляхетні наміри належним чином підтримати Україну до рішучих справ. Із тим, щоб завдати поразку Путіну в Україні. Бо інакше їм самим вже незабаром доведеться опинитися в дуже скрутній ситуації.   

 #закінчення війни в Україні