Патріотизм для бідних

А далі буде про ТЕЦ на 250 МВт від «Укрнафти» за гроші ЄБРР

Спочатку, звичайно, про вишиванки. Що я думаю. Поки олігархи Ахметов і Пінчук самі не одягнуть вишиванки і самі не будуть співати гімн України – то усі ці вишиванко-святкування – це патріотизм на мінімалках. Або як кажуть – патріотизм для бідних.

Змушувати своїх менеджерів SCM, Інтерпайпа, ДТЕК чи Метінвеста показово носити вишиванки – це нічого не говорить про патріотизм їхніх власників. Завтра скажуть носити кімоно – будуть носити кімоно. Та й взагалі страшно подумати, що іще можуть сказати носити. Та й не можливо вимагати багато від учорашніх любителів усього російського – від «шансону» і «владимирского централу» до Кремля у Москві. Тепер, пускаючи штучну сльозу, люблять співати «ах, лента за лентою набої подавай» і милуються українською старовиною. Можна лише повторити Станіславського (його іще немає у санкційному списку?): не вірю.

Ідеологія таких носіїв вишиванок – називай хоч горщиком, тільки в піч не став.

Політиків взагалі не варто розглядати. У них така професія – «Родіну любіть». Ну і статус зобов’язує.

Тепер – про ТЕС на 250 МВт. Що нам каже ЄБРР? Каже, що нарешті банк вирішив дати хоча би комусь одному в Україні грошей для будівництва дійсно розподіленої газової генерації. Повноцінної теплової електростанції. Але чм правда це? Зараз взнаємо.

Взагалі, до речі, оце саме те, що обіцяв колись Зеленський. Середні ТЕС замість великих, розподілена генерація, модернізація енергосистеми. Як кажуть, минуло три роки від перших ракетних ударів по енергосистемі.

Але все переродилося не в розподілену генерацію, а в дрібну генерацію. Всі ставлять газові генератори. Просто плюс-мінус малі-середні-великі – від 200 кВт до 20 МВт. Але це генератори. І частиною енергосистеми вони ніколи не стануть, а будуть виконувати свою мінімальну роль на місцях.

І «Укрнафта» також займається квазі-розподіленою генерацією. В грудні 2024 року отримали 80 млн. євро на 125 МВт когенераційних (тепло і електроенергія) і електричних генераторів.

Але повернемось до ТЕС на 250 МВт. Якби не хотілось вірити у казки про чудові технології і вартість 1 МВт за 5 копійок – але такого не буде. Реальна ціна парогазової ТЕС (або когенераційної ТЕЦ) на 250 МВт буде коштувати 500 млн. дол. Ну не менше. ЄБРР таких грошей не дасть. Тому попередньо відомо, що і ТЕЦ на 250 МВт – це буде такий же проект дрібної генерації, а не повноцінного генеруючого об’єкту. На жаль.

Я вже мовчу про час очікування після замовлення обладнання (блоків) для такої ТЕЦ. Усе разом – до 10 років. Власне, тому ми і далі будемо бачити розпорошення маневрених газових потужностей по всій Україні у вигляді газових генераторів. Газові генератори можна знайти і не треба довго чекати. Ай, молодці, вирішили проблему. От тільки створюють величезну і катастрофічну проблему для енергосистеми в майбутньому.

Не знаю чи працівники ЄБРР в Україні носять вишиванки (напевно носять і гімн співають), але національного енергетичного патріотизму це їм не додає. І вони впарюють насправді абсолютно шкідливу і некорисну річ для енергосистеми. Це як із сонячними станціями, коли тільки осягнули проблему для ринку, але не знають, що робити.