Путін розпочинає СПО - спеціальну переговорну операцію

Ось п’ять головних загроз для нашої країни від цієї операції.

Як я і анонсував вчора в матеріалі про те, як історія з ультиматум Путіну про перемир’я з 12 травня за ініціативою російського президента й за підтримки президента Трампа раптом трансформувалась в історію з прямими перемовинами України і Росії у Стамбулі, представляю сьогодні перелік найбільших небезпек для України від цих переговорів.

Для того, щоб зрозуміти масштаб цих небезпек, треба з самого початку розуміти ключове: це історія не про дипломатію, Путін в Стамбулі готує масштабну спецслужбістську операцію. Завдання цієї операції  - роз’єднати головних противників (Україна, США, Європа), унеможливити їхню скоординовану протидію Москві й нав’язати ключовому актору - президентові Трампу - свої підходи до завершення війни в Україні. З подальшою реалізацією цих підходів на практиці.

Про те, за допомогою яких інструментів й засобів Путін буде перегравати Трампа і на які точки вразливості американського президента буде тиснути, свого часу я по полицях розклав перед їхньою зустріччю у Гельсінкі у 2018 році. Так воно й вийшло – тоді їхній спаринг закінчився ганебною поразкою для Трампа.

З того часу досвідчений гебіст Путін ще краще вивчив Трампа зі всіма його вразливостями і слабкими сторонами. Й, поза всяким сумнівом, до нового спарингу з ним (й до особистого, й до заочного) у Стамбулі готовий. Із тим, щоб повторити стосовно нього свій успіх в Гельсінкі.

Але для нас зараз важливіше те, які серйозні загрози виникли перед нашою країною після раптових і невідворотних прямих переговорів з РФ про умови миру цього четверга в Стамбулі. Отже, ось перелік п’яти таких найбільших загроз. 

1. Загроза опинитися у переговорах з Москвою один на один без дієвої підтримки європейських союзників. 

2. Одночасний тиск на президента Зеленського з боку Путіна і Трампа з тим, щоб в узгодженні шляху на закінчення «гарячої фази» війни й війни в цілому Україна швидко погодилась на прийнятний для Росії (й проблемний для України) компроміс без отримання надійних гарантій безпеки.

3. Згода США на часткове зняття санкцій проти РФ у якості винагороди за добру волю й «миротворчість» Путіна, готовність російського президента піти на не принципові для РФ гуманітарні поступки (обмін полоненими, доступ представників окремих міжнародних організацій на лінію фронту, тощо) до того, як будуть зафіксовані умови миру й визначений чіткий механізм моніторингу можливих порушень цих умов Росією.

4. Згода адміністрації Трампа на припинення або суттєво обмеження підтримки України у якості винагороди за готовність Путіна підтримати введення режиму припинення вогню – із тим, щоб ця згода почала діяти відразу після початку дії режиму припинення вогню.

5. Реалізація росіянами в Стамбулі серії провокацій для різкого зриву процесу переговорів одночасно з проведенням масштабних пропагандистської та медійної кампаній зі звинуваченням України у зриві цих переговорів.

  Це, звичайно, не вичерпний перелік серйозних загроз і викликів, як виникли перед нашої країною після того, як минулими віх одними Путін і Трамп у чотири руки протиснули стамбульський переговорний трек 15 травня. Час для підготовки ефективних відповідей на них - дуже обмежений. Враховуючи наявність у офіційного Києва багаторічного досвіду відстоювання інтересів України в умовах війни з Росією (починаючи з 2014 року) є підстави сподіватися, що нашим переговірникам у Стамбулі удасться зірвати нехай грамотну, але все ж таки шаблонно-трафаретну чергову спеціальну операцію спецслужбіста Путіна радянської школи. Так само, як нашим Силам оборони за підтримки всього суспільства вдалося зірвати його спеціальну військову операцію.