Надра і пустота

«Старший брат» (США) каже, що в Україні немає жодних доведених запасів рідкісноземельних металів.

Washington Post прямо пише, що за майже 34 років незалежності в Україні не було проведено жодної масштабної геологічної розвідки корисних копалин. «Комплексного геологічного картографування країни не було близько 50 років, з часів Радянського Союзу», - пише Washington Post (https://www.washingtonpost.com/opinions/2025/05/01/ukraine-russia-war-minerals-deal-trump/).

Іще раз. Усі ці напружені і надуті спроби уряду в особі Державної служби геології та надр показати, що Україна потужно розвиває геологію, досліджує дійсно нові родовища, а не розвідані з часів СРСР – це просто іспанський сором для всіх українців і мільярди доларів заробітку для олігархів. Адже українці можуть собі думати «і чого це у нас не можна збільшити видобуток газу?» Не можна – тому що немає з чого нарощувати.

Нарешті про це просто хтось сказав.

О, лихо. Особливо болісно це зараз читати тим, хто із пролетарською чи то пак вже ринковою ненавистю плює на все, що має зв'язок із Радянським Союзом (Soviet Union – саме так, без злоби пише Washington Post). Отже, можна до поносу і до гигавки цитувати мемні фрази «такую страну про..рали», «качество советское, сейчас такого не делают». Але із історії України цей період не викинеш. І, виходить, США визнає, що саме в той період було зроблено, а чого – не зробили. Точніше, не спромоглися зробити за останні 34 років.

Питання вже далеко не в СРСР. Нехай це гложе тих, хто експресивно бореться із минулим (комплекси, напевно, хто його зна). Питання просто в тому, що нічого не було зроблено. І усі-усі – Ахметов, Пінчук, Жеваго, Коломойський чи Фірташ – просто експлуатували родовища, а не шукали та готували їх.

Щоправда, Washington Post вирішило сказати правду не від чесності, а від своєї нелюбові до президента Трампа. Недаремно нещодавно Трамп сказав журналісту видання, що «ви втратили чимало довіри» і відмовився далі вести з ним розмову. Ну що, і таке буває.

Ну, правда ж. Навіть смішно писати це. Адже усі ці «інвестиції» потужного приватного бізнесу насправді є лише операційними вкладеннями для продовження роботи кар’єру, шахти чи свердловини.

Хто хоча би раз спілкувався із ЄБРР чи представниками банків-кредиторів українського олігархічного бізнесу, той знає їх позицію: умовний СКМ Ахметова чи Ferrexpo Жеваго не розвивали отримані родовища (вугілля, руди, газу), а вкладали гроші виключно у підтримку їх життєдіяльності.

Тому угода про корисні копалини просто підтвердила, що 34 роки незалежності були витрачені на розвиток квазі-цінносей типу McDonalds, Coca-Cola, Audi чи Tesla. Держава і бізнес не займалися тим, чим в принципі мали би займатися – розвідувати надра для майбутнього держави.

Ну, але то вже таке. Маємо те, що маємо. І тому «сировинна угода» радше носить елемент підведення війни до завершення, а не до спільної роботи США і України, наприклад, щодо корисних копалин чи державних компаній.